Нетерпіння серця

Щодня пiсля обiду я сидiв таким собi мазунчиком серед двох дiвчат; дзвiнка жiночнiсть iхнiх голосiв приносила менi (не можу висловити це iнакше) вiдчуття майже фiзичноi радостi. Неможливо описати, з яким захватом я вперше в життi насолоджувався товариством молодих дiвчат, не вiдчуваючи при цьому жодного сум’яття. До того ж, через певнi обставини було розiмкнуто той невидимий електричний контакт, який невiдворотно виникае пiд час тривалого спiлкування двох молодих людей рiзноi статi. Нашi розмови, що тривали годинами, були абсолютно вiльними вiд солодкоi млостi, котра робить таким небезпечним будь-який t?te-a-t?te у напiвтемрявi.

Зiзнаюся, спочатку мене приемно хвилювали повнi, чуттевi губи Ілони, ii пишнi плечi та мадярська пристраснiсть, що вiдчувалася в ii м’яких плавних рухах. Не один раз лише зусиллям волi я стримував бажання одним ривком притягти до себе це тепле, нiжне створiння з чорними веселими очима й обсипати ii поцiлунками. Але Ілона в першi ж днi нашого знайомства розповiла менi, що вже два роки як заручена з помiчником нотарiуса з Бечкерету i тiльки чекае, коли одужае Едiт або ж покращиться ii стан, щоб обвiнчатися з ним, – я здогадався, що Кекешфальва пообiцяв придане бiднiй родичцi, якщо вона погодиться почекати з замiжжям. Крiм того, ми вчинили б жорстоко та пiдступно, якби за спиною цiеi зворушливоi, прикутоi до свого вiзка дiвчини почали б потайки обмiнюватися поцiлунками чи дали б волю рукам, не вiдчуваючи справжньоi закоханостi. Ось чому подiбна чуттевiсть, яка так швидко спалахнула, так само швидко й згасла, i вся щира прихильнiсть, на яку я був здатен, все дужче зосереджувалася на Едiт, знедоленiй та беззахиснiй, бо в таемничiй хiмii почуттiв спiвчуття до хворого неодмiнно та непомiтно поеднуеться з нiжнiстю. Сидiти бiля хвороi, розважати ii розмовами, бачити, як гiрко стиснутi губи розкриваються в усмiшцi, або iншим разом, коли вона через поганий настрiй вже готова вибухнути, – варто було лише доторкнутися ii руки, щоб побачити, як вона засоромившись заспокоюеться i пiдводить на тебе вдячний сiрий погляд, – у ледь помiтних проявах душевноi близькостi з безпорадною дiвчиною була особлива принада, котра приносила менi таке задоволення, котре не могла б дати бурхлива пригода з ii кузиною. І завдяки цим невловним порухам душi – як багато я зрозумiв за цi кiлька днiв! – менi несподiвано вiдкрилися абсолютно невiдомi досi й набагато тоншi сфери почуттiв.