Енеїда

Текст «Журавля», опублiкований за життя Івана Котляревського: // Да внадився журавель, журавель // До бабиних конопель, конопель! // Такий, такий журавель, // Такий, такий дибле // Конопельки щипле! // А я сьому журавлю, журавлю, // Кием циби переб'ю, переб'ю! // Такий, такий журавель, // Такий, такий дибле, // Конопельки щипле! // (Вестник Европы. – 1829. – № 22. – С, 153). // Дудочка – народний дiвочий танець, сольний, зараз вiдомий пiд назвою «козачок». У давнину його танцювали пiд акомпанемент дудки (волинки), звiдки й назва.

Зараз виконуеться на рiзних музикальних iнструментах (скрипцi, цимбалах, бандурi та iн.), одначе при цьому зберiгаеться характер музичного викладу, притаманний дудцi. Текст пiснi до танцю: // Ти ж мiй дударику, // Ти ж мiй сподарику, // Ти ж було селом iдеш, // Ти ж було в дуду граеш, // Ти ж мене забавляеш! // Тепер тебе немае, // Й дуда твоя гуляе, // І пищики запалися, // Бозна кому досталися // (Вестник Европы. – 1829. – № 22. – С. 154). // Дудники iнколи ходили вiд села до села, заробляючи грою на прожиття, як кобзарi або лiрники. На таку думку наводять i слова «Ти ж було селом iдеш». Можливо, наведена пiсня виникла в той час, коли мандрiвнi дудники почали вiдходити в минуле. Дудка лишила помiтний слiд у фольклорi, топонiмiцi, антропонiмiцi, що теж свiдчить про ii неабияку роль у культурному життi народу. // Хрещик – весняна гра, в котрiй одна пара учасникiв гри ловить другу, яка пiсля подачi сигналу розбiгаеться, уникаючи переслiдувачiв; також танець-гра, пiд час якого хлопцi й дiвчата мiняються мiсцями. Переважно гра дiтей i пiдлiткiв, причому дiвчат. Вiдомо кiлька рiзновидiв гри. // Горюдуб – гра, учасники якоi стають парами, а той, хто «горить», стоiть спереду i за сигналом ловить одного iз задньоi пари, що роз'еднуеться, перебiгаючи наперед. // Джгут – рiзновид гри в карти. Того, хто програв, б'ють джгутом (скрученим рушником) по долонi. Скажiмо, скiльки лишилося пiсля закiнчення гри на руках карт у дурня, стiльки раз його били джгутом по руцi. В «джгута» грали i без карт. // Хлюст – гра в карти. Взагалi хлюстом називаеться такий момент у грi, коли в одного чи кiлькох гравцiв на руках опиниться три карти однiеi мастi, або три козирi, або три валети, або три тузи. Чий хлюст старший – визначають за старшинством карт, якi його утворили. В пари – неясно, яка гра в карти маеться на увазi. Може, вдвох, один на один? // Вiзок – поширена гра в карти, так званi «своi козирi».