Енеїда

Назва пiшла вiд того, що тому, хто програв, дiстаеться велика купа карт – «хоч возом вивозь» (див.: К. с. – 1887. – Т. 18. – Кн. 6-7. – С. 463-471). // Дамки – шашки. Закрита пiд кiнець гри шашками противника, шашка переможеного вважаеться соромом для нього («Чорт мав порожнього кута»). // 36 – 37-ма – «iгровi» строфи. У перших виданнях «Енеiди» кожна строфа складалася з 20 рядкiв, потiм сам Котляревський розбив двадцятирядковi строфи на двi десятирядковi. Тому тiсна смислова еднiсть двох сусiднiх строф у «Енеiдi» спостерiгаеться часто.

Ігри не бенкет, де важко подати наiдки й напоi з урахуванням забаганок кожного з присутнiх окремо, i не обряд, де теж передбаченi обов'язковi для всiх ритуальнi дiйства. Грають «хто як i в вiщо захотiв». // Сцени бенкетування троянцiв у Дiдони не раз перегукуються з травестiями «мандрованих дякiв» – «Пiсня свiтська» та «Великодна вiрша», де фiгурують бiблiйнi персонажi, переодягненi в украiнський одяг i надiленi рисами украiнських селян. У «Великоднiй вiршi» – «Давид гуслi пiдстроiв, козацькоi як дернув», з присутнiх «всяк собi пару прибрав» i всi пiшли у танець: // Перше навприсядки брали, // Потiм били трепака, // А дiвчата забивали // Пiдкiвками гоцака. // Як же взяли молодицi // По-своему бушувать, // Аж погубили спiдницi, // Так взяло iх розбирать». // Тут же «парубки в м'яча гуляли, деякii ж у жгута; дiвки пiсеньки спiвали; малi ж дiти – у кота; хто хотiв – навбитки бився» (Історiя украiнськоi лiтератури: У 8 т. – К., 1967. – Т. 2. – С. 57). // В «iгрових» строфах новаторська риса «Енеiди» порiвняно з вiршами-травестiями полягае в тому, що з ряду iгор обособлено взятий «панас». Вiн служить зближенню Енея з Дiдоною, рухае сюжет. Пара на довший час, мов прожектором, вихоплена з маси. Індивiдуалiзацii героiв у сучасному розумiннi ще немае, але е типи, на розвитку стосункiв яких тримаеться сюжет. У травестiях попередникiв Котляревського гри чи танцю, взятих з виразною метою характеристики окремих персонажiв, вказати не можемо.] Тут всяку всячину iграли,

Хто як i в вiщо захотiв,

Тут iншi журавля скакали,

А хто од дудочки потiв,

І в хрещика, i в горюдуба,

Не раз доходило до чуба,

Як загулялися в джгута;

В хлюста, в пари, в вiзка iграли

І дамки по столу совали;

Чорт мав порожнього кута.

38. Щодень було у них похмiлля,

Пилась горiлка, як вода;

Щодень бенкети, мов весiлля,

Всi п’янi, хоть посуньсь куда.

Енеевi так, як болячцi

Або лихiй осiннiй трясцi,

Годила панi всякий день.