Енеїда

Пiд ним вона огонь кресала,

І в клоччi гарно розмахала,

І розвела пожар чимал.

66.[55 - Послала душу к чорту в ад – всi, хто накладае на себе руки, – вчиняе тяжкий грiх, якому немае прощення. Самогубцям уготованi вiчнi муки в пеклi (III, 71).] Кругом костер той запаливши,

Зо всей одежi роздяглась,

В огонь лахмiття все зложивши,

Сама в огнi тiм простяглась.

Вкруг неi полом’я палало,

Покiйницi не видно стало,

Пiшов од неi дим i чад! –

Енея так вона любила,

Що аж сама себе спалила,

Послала душу к чорту в ад.

Частина друга

1. Еней, попливши синiм морем,

На Карфагену оглядавсь;

Боровсь з своiм, сердега, горем,

Слiзьми, бiдняжка, обливавсь.

Хоть од Дiдони плив поспiшно,

Та плакав гiрко, неутiшно.

Почувши ж, що в огнi спеклась,

Сказав: «Нехай iй вiчне царство,

Менi же довголiтне панство,

І щоб друга вдова найшлась!»

2. Як ось i море стало грати,

Великi хвилi пiднялись,

І вiтри зачали бурхати,

Аж човни на морi тряслись.

Водою чортзна-як крутило,

Що трохи всiх не потопило,

Вертiлись човни, мов дурнi.

Троянцi з страху задрижали,

І що робити, всi не знали,

Стояли мовчки всi смутнi.

3.[56 - Палiнур – керманич на човнi Енея. Згiдно з легендою. Палiнур був кинутий у море з волi богiв, ворожих троянцям, а коли вибрався на берег, загинув вiд рук тубiльцiв. Його iм'ям був названий мис на пiвденно-захiдному узбережжi Італii, в областi Луканiя. В «Енеiдi» Вергiлiя Еней ще зустрiнеться з Палiнуром у пiдземному царствi Плутона (Вергiлiй.

По iх вiн звався Палiнур;

Сей бiльше мав других одваги,

Смiленький був i балагур;

Що наперед сей схаменувся

І до Нептуна окликнувся:

«А що ти робиш, пан Нептун!

Чи се i ти пустивсь в ледащо,

Що хочеш нас звести нiнащо?

Хiба пiвкопи i забув?»

4.[57 - Шпуе – дуже бризкае, хвилюеться.] А далi пiсля сеi мови

Троянцям вiн так всiм сказав:

«Бувайте, братця, ви здоровi!

Оце Нептун замудровав.

Куди тепер ми, братця, пiйдем?

В Італiю ми не доiдем,

Бо море дуже щось шпуе,

Італiя вiдсiль не близько,

А морем в бурю iхать слизько,

Човнiв нiхто не пiдкуе.

5.[58 - Ацест – легендарний цар Сiцiлii, родом з Троi. Цим пояснюеться, що «Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав».] Ось тут земелька есть, хлоп’ята,

Вiдсiль вона невдалеку:

Сiцiлiя, земля багата,

Вона менi щось по знаку.