Енеїда

Збройнi сили Украiни першоi половини XVIII ст. – К., 1969. – С. 25). // У Вергiлiя Дарес – з троянцiв, що пустилися мандрувати з Енеем. Проти компанiйця Дареса виставляють «тяжко смiлого» i «дужого» Ентелла, причому пiдкреслено його демократичнi, простонароднi риси («Мужик плечистий i невклюжий» – II, 23; «Як чорноморський злий козак» – II, 31; «Сильно храбровався, Аж до сорочки весь роздягся» – II, 31). У Вергiлiя Ентелл мiсцевий, прибув у Сiцiлiю разом з царем Ацестом. Обов'язковим ритуалом, який передував власне боротьбi, бiйцi, були словеснi перепалки, розпалювання себе й противника лайкою, якомога образливiшою.

Надворi ж вкруг стояв народ.

У вiкна деякi глядiли,

А iнший був наверх ворот;

Аж ось прийшов i перебiець,

Убраний так, як компанiець,

І звався молодець Дарес;

На кулаки став викликати

І перебiйця визивати,

Кричав, опарений мов пес:

21.[73 - Мазка – кров з розбитого носа, обличчя. // Бакаляр – школяр.]«Гей, хто зо мною вийде битись,

Покуштовати стусанiв?

Мазкою хоче хто умитись?

Кому не жаль своiх зубiв?

А нуте, нуте, йдiте швидше

Сюди на кулаки лиш ближче!

Я бебехiв вам надсаджу;

На очi вставлю окуляри,

Сюди, поганцi-бакаляри!

Я всякому лоб розмiжжу».

22.[74 - Пудофет – важкий на пiдйом (К.).] Дарес довгенько дожидався,

Мовчали всi, нiхто не йшов;

З ним всякий битися боявся,

Собою страху вiн задав.

«Так ви, бачу, всi легкодухи,

Передо мною так, як мухи,

І пудофети наголо».

Дарес тут дуже насмiхався,

Собою чванивсь, величався,

Аж сором слухать всiм було.

23. Абсест троянець був сердитий,

Згадав Ентелла-козака,

Зробився мов несамовитий,

Чимдуж дав вiдтiль дропака.

Ентелла скрiзь пiшов шукати,

Щоб все, що бачив, розказати

І щоб Дареса пiдцьковать.

Ентелл був тяжко смiлий, дужий,

Мужик плечистий i невклюжий,

Тогдi вiн п’яний вклався спать.

24.[75 - Тiмаха – тут у значеннi: бiдолаха.] Знайшли Ентелла-сiромаху,

Що вiн пiд тином гарно спав;

Сього сердешного тiмаху

Будити стали, щоб устав.

Всi голосно над ним кричали,

Ногами всилу розкачали,

Очима вiн на них лупнув:

«Чого ви? що за вража мати,

Зiбрались не давати спати».

Сказавши се, оп’ять заснув.

25.[76 - Погудка – вiсть, повiдомлення.]«Та встань, будь ласкав, пане-свату!»

Абсест Ентелловi сказав.

«Пiйдiть лиш ви собi iк кату!» –

Ентелл на iх так закричав.