Енеїда

Гребцi i весла положили,

Та сидя люлечки курили

І кургикали пiсеньок:

Козацьких, гарних, запорозьких,

А якi знали, то московських

Вигадовали бриденьок.

3.[111 - Це – пiсенна строфа, одна на всю «Енеiду». Перелiк пiсень вiдкривае перлина в пiсеннiй скарбницi украiнського народу – «Гей на горi та женцi жнуть». Вона в перелицьованiй, травестiйнiй формi випливе в текстi поеми ще в четвертiй частинi (строфа 126) i натяком – у шостiй (строфа 4). // Сагайдачний Петро (рiк народження невiдомо – 1622) – гетьман украiнського козацтва, талановитий полководець.

Пiд керiвництвом Сагайдачного украiнськi козаки здiйснили ряд успiшних походiв, виграли кiлька битв. Помер вiд рани, одержаноi у битвi з турками пiд Хотином. У пiснi «Гей на горi та женцi жнуть» фiгуруе також iнший учасник цiеi битви, запорiзький кошовий, потiм козацький гетьман Дорошенко Михайло (рiк народження невiдомо – 1628). Вiн користувався популярнiстю серед козакiв, славився своею хоробрiстю. Загинув у битвi пiд час одного з очолених ним походiв на Кримське ханство. // Либонь спiвали i про Сiч – пiсень, де фiгуруе Запорiзька Сiч i запорожцi, багато. Виходячи з тексту «Енеiди», якусь певну пiсню назвати неможливо. Тут i в подальших рядках пiсенноi строфи Котляревський навряд чи мав на увазi конкретну пiсню. Іде перелiк iсторичних подiй, яскравiше вiдображених у пiснях, взагалi найпопулярнiших пiсенних сюжетiв. Звичайно, в строфi, як i в усьому масивi украiнських народних пiсень минулого, на першому мiсцi за суспiльною вагою та значенням – пiснi про козацтво i Запорiзьку Сiч. // Як в пiкiнери набирали – пiкiнери – в первiсному значеннi цього слова власне солдати, якi мали на озброеннi пiки (списи). Тут йдеться про так звану Пiкiнерiю: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на Украiнi були сформованi з козакiв Полтавського та Миргородського полкiв чотири вiйськовопоселенськi пiкiнерськi полки. В 1776 р. з частини козакiв лiквiдованоi в червнi 1775 р. Запорiзькоi Сiчi були утворенi ще два пiкiнерськi полки. Пiкiнери були позбавленi козацьких привiлеiв, мусили вiдбувати вiйськову службу i разом з тим сплачувати податки, виконувати державнi повинностi. Особливо постраждав вiд Пiкiнерii Полтавський полк. У 1769 р. вибухнуло повстання двох пiкiнерських полкiв – Днiпровського i Донецького – на пiвднi Полтавщини (на територii нинiшнiх Кобеляцького та Нехворощанського районiв), яке було жорстоко придушене.