Енеїда

// З вибiйки платок – платок з вибитим на тканинi вiзерунком, який наноситься вручну за допомогою рiзьбленоi або набiрноi дерев'яноi дошки. Платок, хустка – важлива деталь святкового жiночого одягу. Хустка вiдiгравала також велику роль у ритуалах, увiйшла в обряди та повiр'я. Заручена дiвчина пов'язувала руку судженого хусткою, яка служила символом iхнього вiчного союзу. В третiй частинi «Енеiди» серед грiшникiв фiгурують i тi, що в дiвчат «з кишень платки тягли».

32

Що од покiйника украла – тобто потай взяла з майна свого покiйного чоловiка Сiхея.

// Каптан (рос. кафтан) – верхнiй чоловiчий одяг з довгими полами; сукман, жупан, чумарка. // Пояс з каламайки – пояс з цупкоi густоi льняноi тканини. Пояс був важливою деталлю чоловiчого святкового одягу. На старовинних портретах старшина завжди пiдперезаний поясом, переважно червоного або зеленого кольору. Були пояси рiзних розмiрiв – «бiльшоi руки» i «меншоi руки». // І чорний шовковий платок – платок, плат у старi часи в чоловiкiв мав ширше призначення, нiж нинiшня носова хустка. Використовувався як рушник, для накривання сiдла тощо.

33

Ляси пiдпускати – весело, жартiвливо заговорювати з ким-небудь, щоб втягти в розмову.

34

У панаса грати – хто-небудь один iз зав'язаними очима ловить iнших. Кого пiймае, той стае йому на змiну.

35

Журавель – весiльний танець (К.). Можна додати, що це взагалi народний масовий танець-пiсня. У танцi вiдтворюеться поведiнка, пози журавля (як ходить, скубе траву, злiтае у повiтря тощо).

Здебiльшого це робить ведучий, солiст-танцюрист. Іншi учасники стоять у колi або бiжать слiдом за ведучим. Вони спiвають пiсню, супроводжуючи текст ii вiдповiдними рухами та жестами. На весiллi звичайно водять «журавля» в понедiлок, коли несуть снiдання молодiй. Якщо в селi була церква, то в цей час мелодiю «журавля» мiг виконувати на дзвонах паламар. У сценi-жартi Марка Кропивницького «Лихо не кожному лихо – iншому й талан» пономар, вихваляючись своiм хистом, говорить: «…Спитаю: хто краще мене ударив би в дзвiн – чи на «достойно», чи на «многа лiта»?. . Та хочби i «журавля». Текст «Журавля», опублiкований за життя Івана Котляревського: // Да внадився журавель, журавель // До бабиних конопель, конопель! // Такий, такий журавель, // Такий, такий дибле // Конопельки щипле! // А я сьому журавлю, журавлю, // Кием циби переб'ю, переб'ю! // Такий, такий журавель, // Такий, такий дибле, // Конопельки щипле! // (Вестник Европы. – 1829. – № 22.