Богиня і Консультант

– Це далеко?

– Нi, кiлометрiв так десять-дванадцять вiд мiста. Кооперативчик бiля об’iзноi.

– Я не впевнений, чи може…

– Буду бiля вашого Фонду за пiвгодини. Виходь до супермаркету, я там припаркуюся на стоянцi.

– Ок, брате.

«Жабка» згасла. Мiтелик обернувся i зустрiв допитливий погляд секретарки. Вiн вирiшив не вертатися до кабiнету шефа. «Промутять ту байду без мене».

Тiеi митi виявилося, що «байда» добiгла до фiнiшноi стрiчки.

Першим з кабiнету президента вийшов Почеконiус, за ним Фролюк i Ранке.

Мiтелик раптом згадав, що вчора мав намiр дещо запитати в пiарника.

– Дiмич, можна тебе на два слова? – звернувся вiн до Почеконiуса.

– Можна, – пiарник зняв окуляри, вийняв з кишенi шматок замшi й став терти ним товстi лiнзи. – Навiть на три.

– Але зайдемо до мене.

– Щось секретне?

– Нi, не секретне. Але… – Мiтелик очима вказав на Фролюка, котрий щось пояснював секретарцi, грiзно нависаючи над ii столом.

– Ага. Зрозумiло.

Вони зайшли до невеликоi кiмнати, яку старший консультант дiлив iз Ранке.

У нiй заледве помiщалися два столи i старий облуплений сейф. Почеконiус важко сiв на край ближчого до дверей столу, ледве не скинувши на пiдлогу ноутбук Мiтелика. Окуляри вiн все ще тримав у руцi.

– Дiмич, ти пам’ятаеш, як на порiвняльному семiнарi роки два тому ми переглядали киiвськi вiдеоматерiали вiд двi тисячi четвертого року? Тодi в шефа зiбралася уся компанiя, Лара, Лена…

– Переглядали, пам’ятаю.

– Тодi я щось таке казав про технологii масового гiпнозу, нейролiнгварне програмування…

– Ну?

– А ти тодi заперечив, що тримати на площi цiлодобово сiмсот тисяч народу лише за грошi та засобами НЛП неможливо. Ти тодi ще щось таке сказав про якусь «падеуму», пам’ятаеш?..

– А, так, щось таке пригадую… «Пайдевма» – це з теорii одного африканiста кiнця дев’ятнадцятого столiття, Лео Фробенiуса. У нас iз ним прiзвища дещо схожi, – пiарник посмiхнувся. – Пайдевма – це у Фробенiуса щось на кшталт мiстичноi душi або ментального кола певного народу.

Іншi називали цю штуку «егрегором» – захисником…

– Ти тодi казав, що тою «пайдевмою» можна керувати.

– Я навiть таке казав? Керувати? Я жартував, старий. Пайдевма… Ну, скажiмо, так: iснують рiзнi припущення рiзних там пупкiних i попкiних. Це ж не наука. Якась напiвмiстика, або ж навiть чиста мiстика… А чого це ти раптом згадав?

– Менi тут iнформацiю пiдкинули.