Богиня і Консультант

Через вузьку хвiртку, бiльш подiбну до дверцят неспалимоi шафи, Одноокий i син артилериста вийшли до вузького проходу мiж бетонними парканами сусiднiх вiлл. Тим проходом вони дiсталися до двору посеред багатоповерхiвок. Там Яра ще раз перевiрив вiдсутнiсть «хвоста». Судячи з усього, нiчого пiдозрiлого вiн не помiтив. Двiр був майже порожнiм. Старша жiнка порпалася у смiттярцi, коти грiлися на металевих дашках вентиляцiйних отворiв. Через прохiдний пiд’iзд одноi з багатоповерхiвок компаньйони вийшли на Привокзальну площу.

Яра вiдкрив дверцята синьоi «лади», припаркованоi просто на тротуарi. Сiдаючи бiля водiя, Мiтелик зауважив велику шкiряну торбу, запхану пiд крiсло.

Маленьке авто блискавично проiхало довгу Колiйову вулицю i завернуло на Залiзничний мiст. Ще кiлька хвилин – i розжарене сонцем мiсто лишилося за багажником автiвки.

– Ну, тепер поганим хлопцям нас не знайти, – припустив Валерiй Петрович. Йому було весело.

– Не тринди, – вiдiзвався Одноокий. – Якщо iм сильно припече, брате, вони нас знайдуть за десять хвилин.

Але е надiя, що вони нас досi вважають за клоунiв.

– А може, ми i е клоунами?

– Можливо.

– Навiть так? А як же бути з тими кiлерами, яких ти, крутий брате, по цигарки посилав?

– Саме це питання ти хотiв менi задати?

– І це теж.

– Тодi задавай наступне.

– Наступне… Ок, брате, ти з’iхав з теми. Я тебе зрозумiв. Ось воно, наступне питання: чому тi, хто шукав релiквiю у квартирi, вiдразу взяли i вбили Боба з Іркою? Чому вони не спробували iх допитати?

– Це ти задав мудре питання, брате.

Я теж про це думав. І твердоi вiдповiдi в мене нема. Є кiлька припущень. Перше: вони вважали, що Боб з Іркою не знають, де релiквiя…

– Сумнiвно.

– Отож-бо, сумнiвно… Я цю версiю майже вiдкинув. Друга версiя, яка менi особисто подобаеться: вони були на сто двадцять вiдсоткiв впевненi, що релiквiя у квартирi. Хтось iх у цьому впевнив ще до нападу.

– Хто?

– Я боюся помилитися, але думаю, що Ірка.

– Ірка?

– Це лише припущення… Не виключено, що все було зовсiм не так, що насправдi вони чинили опiр, кричали.

Кiлерам довелося iх вбити до початку допитiв. Це вже третя версiя.

– Ти казав, що кiлери були профаками.

– У цих справах навiть профаки не можуть гарантувати, що все пiде за сценарiем. До речi, до обшуку вони не були готовi.

– Але ти казав, що шукали вони ретельно.

– Ретельно, так. Але ретельнiсть теж бувае рiзною. Можу тобi точно сказати: вони не мали iнструментiв для справжнього обшуку.