Богиня і Консультант

– Ти мене знов перевiряеш? – запитав вiн Яру.

– Вiн не воiн, мала. Вiн запрошений спецiалiст, – пояснив Індиго Одноокий, не звертаючи уваги на слова старшого консультанта. – Наша вiйна – не його вiйна.

– Чому? – Індиго подивилася на Мiтелика з iнтересом. У ii величезних темних очах спалахнуло темне полум’я. З кожною хвилиною вона подобалася синовi артилериста дедалi бiльше. Як жiнка.

– Вiн – цивiльний. Пасажир. Вiн лише перечiкуе цей свiт. Вони йому нiчого не зробили.

– Нiчого не зробили? – здивування любительки гiрських щурiв було щирим.

– Вiн думае, що нiчого. Вiн так вважае.

– Вiн дурний?

– Мать вашу! Припинiть мене обговорювати! – заверещав Мiтелик.

– Ок. Сiдаймо в авто, – Яра вiдчинив заднi дверi, й Індиго впурхнула до салону автiвки.

Сiро-жовтi стiни iнтернату вже були далеко позаду, але жодного слова помiж компаньйонами промовлено не було. Мiтелик ображено мовчав i намагався вигнати холод iз голови. Пам’ять пiдказувала йому неприемнi образи з «Чужого» та iнших «ужастикiв».

Одноокий посмiхався своiм думкам. Індиго пiдставляла вiтру з вiкна воронячi пасма свого волосся.

– У тебе якiсь неправильнi уявлення про свiт, – сказав Мiтеликовi Яра.

– А в тебе уявлення правильнi? – старший консультант зняв «конспiративнi» окуляри i кинув iх у «бардачок».

– Вiн думае, що ми божевiльнi, – пояснила Індиго.

– Так. Я дiйсно думаю, що ви божевiльнi! – Мiтелик обернувся, щоби бачити обличчя дiвчини. – Ви довбанi клоуни! Ви воюете з привидами!

– А хто тодi вбив Боба? Привиди? – Одноокий почав обгiн великоi вантажiвки.

 – Цю краiну грабують привиди? Свiтом правлять привиди? Це ти клоун довбаний, а не ми!

– О, нарештi ми дiйшли до свiтових проблем! Нарештi! Це ти, шановний, начитався мудацьких теорiй. Свiт рiзноманiтний. Свiт рiзновекторний. У ньому тисячi рiзних сил змагаються за владу i грошi. Вони врiвноважують одне одного. І тiльки лузери думають, що десь там е одна-едина злойобуча таемна влада, яка заважае iм колупатися в носi. Нiкому не стане сили встановити единовладдя.

Немае нiякого единого центру влади i бути не може. Не-ма-е!

– А нiхто й не каже, що зараз десь iснуе единий центр влади, – Яра залишив вантажiвку за кормою i вдоволено вдивлявся у чистий шлях попереду. – Але ми кажемо: iснують рiвнi iнформованостi, рiвнi контролю. Існують давнi центри Сили та iхнi адепти. Є лялькарi i е ляльки. Ляльки не повиннi знати чогось певного про лялькарiв. Хто знае, того – у скриню. Старий Адамчук знав. Боб знав.