Богиня і Консультант

– Й обрала собi в «рабинi» Софiю?

– Так. Щоби вiдшмагати ту трахану псами шмару.

– Але, кицьо, вона не шмагала ii.

– А що вона з нею робила?

– Вони нiжно-нiжно кохалися.

– Ти брешеш! – в очах Дiани засвiтилися жовтi вогники. – Я знаю! Вона вiдшмагала ii. Порвала ii блiду дупу.

– Та не брешу я.

– Значить, ти бачив неправильний сон, – сказала дiвчина. – Інший сон. Іншу можливу реальнiсть. Іншу школу Х.

Мiтелик згадав давню мудрiсть Гермеса-Тота: «Як внизу, так i наверху. Як наверху, так i унизу».

Паралельнi реальностi можливi. Можливий цiлий оберемок паралельних реальностей. Ще трошки, i вiн стане мiстиком. Може, це йому допоможе. А може, й нi.

10

Вiн провiв Володарку Звiрiв до лiфта. Потiм пiшов на кухню i включив чайник. У дверi подзвонили. Вiн вирiшив, що Дiана щось забула, i вiдчинив, не дивлячись у прозурку. На порозi стояла Індиго. За плечима в неi був великий рюкзак, а в руках юна телепатка тримала портфель Валерiя Петровича.

– Не можна вiдкривати дверi, не запитавши: «хто там?» – зауважила Індиго.

– Ти, шмарка мала, ще будеш мене вчити… Звiдки ти?..

– Я чекала надворi.

– Усю нiч?

– Майже.

– Але ти вперта.

Індиго, не чекаючи запрошення, зайшла до квартири, поставила портфель пiд ноги Мiтеликовi й запитала:

– Де моя кiмната?

– А я ще не придумав.

Індиго пройшла до вiтальнi, потiм заглянула у кiмнату Анжели.

– Тут погана енергiя, – сказала вона. – Це кiмната вашоi дружини?

– Так. А ти нахаба.

– Ви ще нахаб не бачили.

– До речi, коли приходиш кудись у гостi, треба казати: «Добридень!»

– Добридень.

– Будеш спати у вiтальнi. На диванi.

– Там теж погана енергiя.

– Краща за iнтернатiвську.

– Гiрша.

– Навiть так? Тодi йди до спальнi. Он туди. А я на диван.

– Оце тут спальня? – Індиго побачила розкиданий сексодром, презервативи на пiдлозi й хитро глянула на Валерiя Петровича. – Тут краще, але…

– Але ти перебiрлива дiвчинка, я тобi скажу. Їсти хочеш?

– Дядько Слава мене нагодував. У ресторанi.

– О, то ви ще в ресторанi посидiти встигли… Ок. Тодi бери у шафi постiль i влаштовуйся. Захочеш чаю – скажеш.

Мiтелик повернувся на кухню. Вiн увiмкнув телевiзор. Ішли пустi новини, кирпата дикторка розповiдала про якесь масове отруення у райцентрi Полтавськоi областi. У пластмасовому чайнику вода вже встигла охолонути. Термометр показував потрiбнi вiсiмдесят три за Цельсiем. У порцеляновий чайник Мiтелик поклав листя «Зеленоi богинi», залив iх водою.