Богиня і Консультант

Друга – спецiально тренованi люди. А третя – то великi святi архати, якi таемно живуть мiж простих людей i допомагають iм. А ще е такi люди, мозок яких нiби закритий. Не зовсiм закритий, але нiби його затуляе якась хмара чи муть. Дещо iнодi можна побачити, але важко… Такi люди небезпечнi. Моя бабуня казала, що такi люди несуть на собi печатку за все. Та ваша шльондра теж несе на собi печатку за все.

– Мае печатку?

– Нi, вона не мае, вона лише несе.

– Ти мене зовсiм заплутала, – визнав старший консультант.

– Якщо ви начальник, то ви МАЄТЕ печатку, а якщо ви – шматок паперу, то ви на собi НЕСЕТЕ печатку.

– Ага. Нарештi второпав. А може, вона велика свята?

Індиго презирливо пирхнула. Валерiй Петрович вже збирався поцiкавитися, чому ця печатка називаеться «за все», але задзвонила його «цивiльна» мобiла.

Дзвонив Почеконiус. Вiн нагадав, що шеф чекае аналiтичноi розробки щодо будiвельноi фiрми. Потiм спитав у Мiтелика:

– Ти все ще переймаешся егрегорами i пайдевмами?

– Я ж тобi казав.

– Зрозумiв. Я тут згадав про одного цiвiльного ентузiаста. Тобто тепер вже цивiльного. Вiн живе у Киевi. Можеш звернутися до нього за консультацiею.

– Як звати?

– Кондратенком його звати, Олександром Васильовичем. Але зважай на рiвень адекватностi, старому вже за сiмдесят.

– Вiн дослiджував методи програмування егрегорiв?

– Дiдо колись працював над сумiжною темою для контори. Ще радянськоi. Був тодi пiд страшними шифрами.

– Не боiться?

– Його тема давно закрита. А теперiшнiх есесiв[9 - Есес – вiд «СС» – працiвник спецслужб.] цiкавлять лише хлiбнi горбухи[10 - Горбуха– тема, iнформацiя (сленг.).].

– Але ОДР[11 - ОДР – «оперативний дiючий резерв». Сленгова назва працiвника спецслужби, виведеного за штат через пенсiйний вiк або через iншi обставини.] насправдi у всьому тому рубае?

– Сам розберешся… Якщо воно тобi дiйсно треба.

– Треба. Дякую тобi.

– Нема за що. Записуй телефон дiда.

Мiтелик записав i ще раз подякував Почеконiусу. Вiн раптом згадав, що Одноокий дав йому диск з iнформацiею про професора Адамчука i що цю iнформацiю треба негайно обробити. Син артилериста принiс на кухню портфель, видобув з нього MacBook i вставив сiдюшку Яри у дисковод.

– У вас класний ноут, – сказала Індиго.

– У мене все класне.

– Ага. Десь я таке чула.

– Де?

Індиго не вiдповiла.