Богиня і Консультант

Заради святковоi нагоди батько позичив Валериковi свою краватку з натурального шовку. Навпроти зайняв мiсце сам пiдполковник з орденами на парадному кiтелi. Його дружина Вiра Павлiвна i Валерикова молодша сестра Анна прикрили свiжовимитими тiлами i трьохсотгривневими зачiсками фланги старого артилериста.

На почесне мiсце навпроти серванта запросили професора Надрагу, декана юридичного факультету. Професор увесь час примружував очi. Валериковi й Аннi здавалося, що цi примружування е ознакою його вченоi величi. Насправдi ж професора слiпили вiдблиски вiд важкоi бiжутерii Найдич-Раковськоi, яку дислокували поряд iз сервантом.

Злiва вiд неi розташувався шкiльний товариш Мiтелика-старшого, начальник юридичного управлiння Обсищук, а напроти нього – друг сiм’i Мiтеликiв бiзнесмен Новак з молодою дружиною Анжелою.

Валерика Анжела дуже цiкавила. Так само, як i син артилериста, вона вчилася у випускному класi гiмназii (щоправда, не тоi, де отримував освiту дослiдник протягiв, а дещо престижнiшоi). Окрiм того, Анжела була гарною волоокою бiлявкою, а бiлявки Мiтеликовi-молодшому страшенно подобалися.

Навпроти Анжели – можливо, задля естетичноi рiвноваги – посадили ще одну ефектну бiлявку. Їi звали Тетяною, i вона супроводжувала начальника управлiння. Невизначений статус Тетяни змушував Вiру Павлiвну час вiд часу нервово обмацувати поглядом ii глибоке декольте. Законну Обсищукову дружину – товсту iстеричну снобиху – Вiра Павлiвна ненавидiла усiм серцем. Але й з тим, що сцикуха Таня цiлком правомiрно займае мiсце поряд iз одруженим посадовцем, вона теж не могла погодитися. Таким от робом двi бiлявки сформували стратегiчну «вiсь напруження» званого вечора.

Вже на початку трапези поважний консилiум вирiшив, що Валерика очiкуе блискуча кар’ера у галузi полiтики i управлiння персоналом. Іншi сфери людськоi дiяльностi були вiдкинутi як неперспективнi, обтяжливi й неактуальнi. Мiркуванням з цього приводу пiдбив пiдсумок професор Надрага, який сказав:

– Свiт речей у нас перемiг свiт процесiв.

Тому треба йти туди, де фахiвцi вчать здiйснювати владу.

– Это вы правду говорите, – погодився з професором Новак. – Пока не поздно, надо захватывать территории.

– А не пiзно? – перепитала Тетяна. Вiра Павлiвна легенько смикнулася. У голосi сцикухи iй почулася недоречна iронiя.

– Надо подсуетиться, – погодився з Тетяною бiзнесмен i додав, пережовуючи шматок велетенського млинця: – Настоящая слава, господа, приходит через разбитые окна. Таки да.