Пер Ґінт

Ну справдi козак!

Одначе – на вiки позбутися пальця?

Бажати, подумать, так, навiть хотiти,

Одначе – зробити? Цього не пiйму.

Потрясае головою й береться знову до роботи.

II. Картина

Кiмната Ози. Суцiльний безлад. Шафи й скринi розкритi. Скрiзь валяеться домашне начиння, на лiжку лежить кiт. Оза й Карi складають речi.

Оза: (бiжить в один бiк)

Послухай, Карi!

Карi: Що таке?

Оза: Послухай!

Ах, де вiн? Де? Не знаеш ти припадком?

З ума схожу. Чого це я шукала?

Ага – ключа вiд скринi.

Карi: Вiн же в замку.

Оза: Який там гамiр на дворi.

Карi: Це iде

Остання фiра з Гегштадта…

Оза: Мiй Боже!

Коли б мене вже вивезли в трунi!

Таке життя прокляте. До сорочки

Усе забрали, все! Чого сам Гегштадт

Не взяв, те вiйт до себе загорнув,

Плювать у вiчi всiм отим суддям!

(Сiдае на край лiжка)

Тепер зiйшли ми на дiдiв дощента;

Мужик був строгий та суддi строгiшi,

Не було ласки, ради чи поради,

Не було Пера, не помiг нiхто…

Карi: До смертi вiльно жити вам в тiй хатi.

Оза: Неначе кiтцi на ласкавiм хлiбi.

Карi: Прийшлось за Пера дорого платить!

Оза: За Пера? В чiм же ж винна тут дитина?

Хiба ж то Інгрид не вернула цiла?

Це ж чорт на грiх привiв мойого хлопця,

Його судити треба, а не Пера!

Карi: Мабуть, вам треба кликати панотця;

Вам гiрше, ви не чуете цього?

Оза: Поклич, як хочеш, може, це i краще.

(Палко)

Та нi! Навiщо тут чужих людей?

Сама йому поможу, як усi

Його вiд себе трутили – я ж мати.

Оце для мого Пера кожушина;

Направить треба, дiри полатати,

А де ж панчохи?

Карi: Там десь мiж лахмiттям.

Оза: (перекидаючи шмаття)

Гей-гей, це що? Старенька, ржава ложка

Малим вiн з неi гудзики звик лити,

Одна з його улюблених забав!

Було раз свято. Пер прийшов до батька

І просить крихти олова. А батько:

Не маю, каже, олова; ось срiбло.

Мiй син хай срiблом граеться! І дав

Йому монету золоту.

В шумi вина не розбирав чи срiблом,

Чи золотом дав гратися дитинi…

А ось панчохи; наче решето,

Пошити слiд.

Карi: Не вадило б.

Оза: Пошию

І ляжу в лiжко; давить щось i коле.

(Зрадiвши)

Диви – вовнянi сорочки! – Забули!

Карi: Забули, справдi.

Оза: Найдене добро!

Одну iм можна повернуть, а другу…

Або – обi сховаемо. У Пера

Сорочка драна i брудна.

Карi: Це ж грiх.