До зірок

Вiн i нiгтя не вартий! Ти сам вмовив мене прийняти його, Безiле. Завтра поверну.

– Не можеш повернути сьогоднi, га? – Його душа втекла в п’ятки, коли вiн помiтив тендiтний силует бiля задньоi брами. – Менi вiн надто потрiбен сьогоднi!

– Ну гаразд, Безiле.

Вона чкурнула через дорогу до свого будинку, а Безiл пiшов за нею. На ганку сидiли мiстер та мiсiс Торренс i, поки Маргарет ходила до себе нагору в пошуках перстеника, Безiл, подолавши власне хвилювання та нетерпiння, вiдповiдав на всi запитання про здоров’я близьких, якi для молодi видаються пустопорожнiми.

Раптом вiн зацiпенiв, осiкся на пiв словi та втупився в сцену, що вiдбувалася на протилежному боцi вулицi.

У затiненому дальньому кутi вулицi з’явилася фiгура, яка швидко рухалася, майже летiла, та виринула у пляму свiтла, вiдкинуту лiхтарем перед будинком Вортонiв. Фiгура пересувалася туди-сюди зигзагами чiткою траекторiею, то прямуючи вперед i викрешуючи роликами iскри з брукiвки, то дивовижним чином ця постать ковзала назад, виконуючи фантастичнi повороти, грацiозно кружляючи на однiй нозi, пiдiбгавши другу, – i з темряви до тротуару потягнулися пiдлiтки, щоб подивитися на це диво.

Безiл здавлено простогнав, усвiдомивши, що з усiх можливих вечорiв Г’юберт Блер обрав для своеi появи саме цей.

– Кажеш, що влiтку iдете на озера, Безiле? Ви вже орендували там котедж?

Через якийсь час Безiл збагнув, що мiстер Торренс запитуе про це вже втрете.

– Авжеж, сер, – вiдповiв вiн.

 – Тобто я хотiв сказати, нi. Ми зупинимося в клубному готелi.

– Хiба ж це не чарiвно? – мовила мiсiс Торренс.

На протилежному боцi вулицi пiд лiхтарем стояла Імоджен, а перед нею кружляв у своему зухвало зсунутому набакир кепi Г’юберт Блер. Безiл здригнувся вiд його самовдоволеного смiху. Вiн навiть не помiтив, як поруч опинилася Маргарет, яка сунула йому в руку перстеник, мов фальшиву монету. Вiн глухим голосом попрощався з ii батьками i на неслухняних вiд недоброго передчуття ногах поплентався за Маргарет назад, на протилежний бiк вулицi.

Зачаiвшись в тiнi, вiн дивився не на Імоджен, а на Г’юберта Блера. В облiку Г’юберта, безсумнiвно, була якась родзинка. Вiдмiтною ознакою краси для дiтей, що молодшi за п’ятнадцять рокiв, е форма носа. Батьки можуть скiльки завгодно теревенити про красивi очi, лискуче волосся або дивовижний рум’янець, проте пiдлiтки зважають лише на нiс i та те, як вiн поеднуеться з овалом обличчя.