На нашем сайте вы можете читать онлайн «До зірок». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
До зірок

Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги До зірок, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению До зірок. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Фрэнсис Скотт Фицджеральд) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Оповідання Ф. С. Фіцджеральда (1896–1940) вирізняються майстерністю тонкого психологізму та елементами контрасту. Видання містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, – амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол, штат Міннесота. Становлення його особистості відбувається в моральних випробуваннях, герой часто потрапляє в схожі ситуації, але щоразу реагує на них по-різному, що дає змогу зробити висновок про те, як змінюється його внутрішній світ. Він виважує власні вчинки та прагне, попри всі перепони, втілити виплекані з дитинства мрії. Фіцджеральду вдається передати прикмети часу мимохідь: оповідання сповнені деталями американського побуту початку XX століття – від вбрання до модних мелодій і танців «епохи джазу».
До зірок читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу До зірок без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Колесо огляду, все розмальоване вечiрнiми вогнями, неквапливо оберталося в сутiнках; кiлька порожнiх вагончикiв американських гiрок десь гримiли нагорi. Денна спека спала, а в повiтрi запанував бадьорий вiтерець пiвнiчноi осенi.
Вони гуляли. Безiл хотiв поговорити з дiвчиною, та не вдавалося придумати нiчого путнього. Крiм того, вiн нiяк не мiг перейняти ту багатозначну i впевнену манеру розмовляти, якою досконало володiв Елвуд Лiмiнг, – той говорив так, немов абсолютно випадково виявив спорiдненiсть i смакiв, i сердець.
– Там десь е шестиноге теля. Ви його бачили?
– Нi.
– Здаеться, це недалеко вiд моторалi. Ви туди не ходили?
– Нi, не ходила.
– Дивiться! Починають наповнювати повiтряну кулю! Цiкаво, о котрiй почнеться феерверк?
– А ви дивилися на феерверки?
– Нi, я тiльки сьогоднi збирався глянути.
– Ох, я дивилася на них щовечора. Там працюе мiй брат, допомагае запалювати петарди.
– Ого!
Вiн подумки себе запитав: як вiдреагуе ii брат, коли дiзнаеться, що його сестричку «пiдчепили» незнайомцi? Його цiкавило: чи вона не почуваеться так безглуздо, як i вiн? Вже, либонь, пiзно, а вiн пообiцяв прийти додому не пiзнiше нiж о пiв на восьму, бо iнакше його нiкуди завтра ввечерi не вiдпустять. Безiл наздогнав Елвуда.
– Гей, Еле, – гукнув вiн, – куди ми йдемо?
Елвуд обернувся i пiдморгнув:
– У «Старий млин».
– Еге!
Безiл знову вiдстав – i побачив, що за час його нетривалоi вiдсутностi Рiплi з iхньою спiльною супутницею взялися пiд руки. Крiзь його тiло пробився струм ревнощiв; вiн ще раз, пильнiше, приглянувся до цiеi дiвчини й усвiдомив, що вона навiть симпатичнiша, анiж вiн думав. Бездоннi карi очi наче прокинулися вiд блиску вогнiв, немов i сама вечiрня прохолода, цi очi обiцяли чимало бентежливих моментiв.
Йому теж захотiлося взяти ii пiд руку, але момент був втрачений: цi двое вже реготали – мабуть, без причини – в унiсон.
Безiл з огидою покосився на Рiплi.
– В життi не чув такого безглуздого реготу, – неприязно кинув вiн.
– Невже? – зареготав Рiплi Бакнер. – Невже, крихiтко?
Вiд смiху Рiплi зiгнувся навпiл, дiвчина теж хихотiла.











