До зірок

Мов струмiнь крижаноi води слово «крихiтка» подiяло на Безiла. Вiд хвилювання вiн дещо забув – це схоже на те, коли калiка часом забувае про свою кульгавiсть, поки не почне бiгти.

– Думаеш, що ти в нас великий хлопчик? – вiдiзвався вiн. – У кого ти поцупив штани, га? У кого поцупив? – вiн вклав у цю тираду весь свiй запал i ледь не додав: «Адже це штани твого батька», коли вчасно згадав, що батько Рiплi, як i його батько, помер.

Парочка попереду вже дiйшла до входу «Старого млина» й чекала на них. Там панував затишок, i в дерев’яному мисi штучноi рiки злегка погойдувалося пiв дюжини човнiв.

Елвуд iз дiвчиною сiли на передне сидiння, i його рука миттево обiйняла ii за плечi. Безiл допомiг влаштуватися iншiй дiвчинi на кормi й сiв поруч, однак, пригнiчений, навiть не чинив опору, коли мiж ними втиснувся Рiплi.

Човен вiдчалив, i вони вiдразу потрапили у безкраю лунку темряву. Десь попереду, в iншому човнi, чулися спiви; голоси було ледве чутно, i це здавалося романтичним. Що ближче вони пiдпливали, то бiльш таемничим ставав спiв над звивистим каналом, а човни проходили майже поряд, роздiленi невидимим серпанком.

Три горлянки заволали й завили, а Безiл проявив винахiдливiсть i спробував переспiвати Рiплi, щоб реабiлiтуватися в очах красунi, та за мить, окрiм його власного голосу й безперервних глухих ударiв човна по дерев’яних берегах, лунала лише тиха нiч. Вiн, навiть не глянувши, зрозумiв, що Рiплi вдалося обiйняти дiвчину.

Їх винесло в багряну заграву: це була сцена пекла зi злорадними демонами й грiзними язиками паперового полум’я; тут вiн розгледiв, що Елвуд та його дiвчина сидять, притулившись щокою до щоки.

Потiм знову пiдкралася темрява, з якоi доносився лишень ласкавий хлюпiт води та спiв того ж хору. Якийсь час Безiл вдавав, нiбито захоплений щебетом тiеi капели: вiн намагався докричатися до спiвакiв, пускаючи двозначнi реплiки на тему близькостi. Тодi вiн зробив грандiозне вiдкриття: шаланду можна розгойдувати. Безiл тiшився цiею убогою розвагою, допоки лютий Елвуд Лiмiнг не обурився й не зарепетував:

– Гей! Що ти в бiса робиш?

Урештi-решт, вони причалили бiля виходу, i обидвi парочки розiмкнули обiйми.

Безiл понуро зiстрибнув на берег.

– Дайте нам ще кiлька квиткiв, – гаркнув Рiплi. – Ми хочемо ще!

– Без мене, – протягнув Безiл з iдеально вдаваною байдужiстю. – Я маю вже йти.

Рiплi переможно зареготав. Дiвчата захихотiли у вiд- повiдь.

– Ну, бувай, крихiтко, – глузливо вигукнув Рiплi.