Великий Гетсбі = The Great Gatsby

Гострий виступ муру пояснював, чому вiдскочило колесо, над яким тепер зiбралося кiлька вельми зацiкавлених водiiв. Тим часом машини, з яких вони повискакували, затримали рух, i безладне, оглушливе гудiння клаксонiв iз затору, що утворився, збiльшувало й без того галасливе сум’яття.

Якийсь чоловiк у довгому пильовику вибрався з розбитоi машини й тепер стояв посеред дороги i, зворушливо, зачудовано всмiхаючись, переводив погляд з машини на колесо, а з колеса на глядачiв.

– Ви бачили? – промовив вiн.

 – Ми вскочили в канаву.

Ця пригода, очевидно, безмежно здивувала його, i я впiзнав спочатку оту незвичайну здатнiсть дивуватись, а тодi i його самого – це був чоловiк, якого ми застали в бiблiотецi Гетсбi.

– Як це сталося?

Вiн знизав плечима й вирiк:

– Я зовсiм не знаюся на технiцi.

– Але як це сталося? Ви налетiли на мур?

– Не питайте мене, – вiдповiв Совине Око, всiм виглядом своiм показуючи, що вмивае руки. – Автомобiлiст з мене кепський, власне, нiякий.

Сталося – i край.

– Якщо ви недосвiдчений водiй, нащо було братися вночi за кермо?

– А я за нього i не брався! – обурено вигукнув вiн. – Хто вам казав, що я брався?

Всi довкола занiмiли вiд жаху.

– Вам що – життя набридло?

– Дякуйте Боговi, що вiдбулися тiльки колесом! Людина дае газ i навiть не береться за кермо!

– Ви не зрозумiли мене, – вiдказав злочинець. – За кермом сидiв не я. Нас у машинi було двое.

У вiдповiдь на цю приголомшливу заяву з багатьох грудей вихопилося тiльки здушене «о-ох!» – i тут дверцята машини почали поволi вiдчинятися.

Натовп (тепер це був уже натовп) мимоволi позадкував, i, коли дверцята зовсiм вiдкинулися, запала гробова мовчанка. Потiм дуже повiльно, суглоб за суглобом, з розбитоi машини виповзла блiда розхитана постать i почала невпевнено намацувати грунт лакованим черевиком неабиякого розмiру.

Заслiплений яскравим свiтлом фар, очманiлий вiд безнастанного виття клаксонiв, привид постояв, злегка заточуючись, i, коли погляд його зупинився нарештi на чоловiковi в пильнику, незворушно запитав:

– Що с-сталося? Бензин с-скiнчився, чи що?

– Та ви гляньте!

Кiлька пальцiв показувало на ампутоване колесо.

Вiн втупився в нього очима, а тодi звiв погляд догори, неначе запiдозрив, що воно звалилося з неба.

– Воно у вас вiдскочило, – пояснив хтось.

Вiн кивнув головою.

– С-спочатку я не помiтив, що ми с-стоiмо.

Мовчанка.