Діви ночі

Тому я нiколи не зупинявся на досягнутому. Грошi я заробляв, перепродуючи манатки, купленi в полякiв. Бажання влаштовуватися на сталу роботу в мене не виникало, i пашпорт менi був поки що нi до чого. Вiйськовий квиток з успiхом його замiняв на поштi чи деiнде.

За цi пiвроку я випив цистерну вина i зо три вiдра рiзноманiтних коктейлiв. Переважно без закуски. При цьому нiхто мене нiколи не бачив п’яним. Бо я мав свою мiрку. Точнiше, мiрка мала мене. Я навiть при великому бажаннi не вдую бiльше як двi пляшки вина.

Щось раптом у менi перемикаеться, i все, клямка. Чорнила я не пив категорично. Горiлки для мене не iснувало. Я не любив дешевих мiцних вин, лiкерiв, коньякiв, одеколону, полiтури й денатурату. Я пив тiльки вишуканi напоi, якi тодi коштували смiшнi грошi, а продавались на кожному кроцi. Я смакував чудеснi напiвсухi вермути з Югославii в лiтрових пляшках – бiлi й червонi. Особливо «Бадель» та «Істру». Вiд них не вiдставали також вермути мадярськi – особливо вишневий. Я в лiричнiй задумi цмулив сухi бiлi словацькi вина в пузатих лiтрових пляшках, часто змiшуючи iх iз «Баделем» у пропорцii три до одного. Молдавський червоний «Ізвораш» у парi з шампанським уставляв будь-яку панну за лiченi хвилини. Дорогi тепер грузинськi вина коштували чотири карбованцi, i я пiднiмався у небеса, перекочуючи по пiднебiнню терпкуватiсть iхнього смаку. Грузинськi вина мiг оцiнити тiльки такий гурман, як я. Публiка iх купувала рiдко, надаючи перевагу «бiомiцину» – бiлому мiцному шмурдяку. Мадярський «Токай» у присадкуватих пiвлiтрових пляшках з роком урожаю, румунськi напiвсухi бiлi вина «Котнарi» та «Мурфатляр» у пляшках iз видовженими шийками, у якi дуже важко було загнати корок, я мiг пити й на самотi i завше тримав у запасi на випадок, якщо приведу панну додому. Алжирськi червонi, аж чорнi, суперсухi i супертерпкi вина чудово надавалися для глiнтвейну – я нагрiвав iх на вогнi, додавши меду i гвоздикiв. Вiд склянки португальського портвейну в мене крутилася голова – вiн мав щось чи не 25 градусiв. Пляшки на двох було цiлком достатньо, аби вiдчути себе крутим чуваком.

Я пив за своi i на шару, пив сам i з друзями, пив у кнайпах, сквериках, парках, брамах, пив у кiнотеатрах i на стадiонах, пив у пiдвалах i на дахах, в автах i потягах, на деревах i бальконах, в травах i житах, в озерах, морях i рiках, в лiсах, полях i кущах, в майстернях художникiв i в помешканнях ледь знайомих менi людей.