Гетьман Іван Виговський

Герман наблизився до неi i злякався, глянувши на ii страшне чорне обличчя, на ii дикi здоровi чорнi очi. То була циганка-чарiвниця.

– Молодий рицарю! – промовила до нього циганка. – Я ворожка й чарiвниця; я знаю про все твое горе; знаю, що старий князь Адольф не видасть за тебе дочки, поки його вiку. Але можна запобiгти твоему горю: можна поробити так, що старий князь забуде про свою обиду од твого батька, забуде все давне, минувше, неначе воно нiколи з ним не траплялось, неначе вiн вдруге на свiт народився.

От тодi вiн полюбить тебе, бо не впiзнае тебе i вiддасть за тебе свою дочку.

– Може, ти, чарiвнице, вчиниш це своiми чарами? – спитав в циганки Герман.

– Нi, не можу, не маю такоi сили. Але iдь ти в iндiйське царство, все на схiд сонця. Там живе в столицi рiдна сестра моя Сандала. Питай про неi, i кожний тобi скаже, де вона живе, бо ii кожний знае. Сандала – велика чарiвниця. Вона одна знае такий спосiб, що лихий та злий чоловiк стане добрим, мстивий забуде про свою помсту, неправдивий полюбить правду i стане правдивим.

Не гай часу, сiдай на коня i iдь все на схiд сонця в iндiйське царство. Чарiвниця дасть тобi тi лiки. Ти вернешся сюди, пiдсиплеш тi чари в вино або в хлiб, котрi подають старому князевi, як вiн вип'е те вино або зiсть шматок того хлiба, то в нього в одну мить вовча вдача змiниться на людську вдачу.

Герман подякував циганцi, сiв на коня i поiхав на схiд сонця в далеке iндiйське царство шукати собi поради. Їхав вiн пiвроку через усякi царства, потiм приiхав до великого моря, сiв на купецький корабель i приплив до великого iндiйського мiста, такого великого, що йому неначе й краю нiде не було.

Пожив вiн там з пiвроку, вже вивчився iндiйськоi мови, i тодi почав питати про чарiвницю Сандалу. Йому показали хату на далекому передмiстi, мiж високими скелистими горами, де вона жила. Герман зайшов в хату. Чарiвниця була тодi вдома, сидiла долi на розстелених бiлих циновках i перебирала усяке зiлля, складаючи його в пучки та в снопики. Сандала була стара i страшна на обличчя циганка, схожа на ту, котру вiн стрiв коло руiн замку: вона була ii старша сестра. Герман привiтався до неi, передав iй поклiн од сестри, оповiдав про свое горе i просив ii допомогти йому в тiй бiдi.

– Добре! – обiзвалась циганка. – Ради своеi меншоi сестри я зроблю це для тебе i допоможу тобi. Приходь завтра ввечерi до нашого найбiльшого храму, стань коло дверей i жди мене. Завтра в нас велике свято.