Гетьман Іван Виговський

Виговський сiв за стiл, а з його думки не виходила несподiвана зустрiч з якоюсь незнайомою чарiвною панною. Вiн через силу слухав, про що балакав Бутурлiн з митрополитом, одповiдав коротенько й неохоче на запитання Бутурлiна, сидiв задуманий, а перед ним все манячiв чарiвний вид панянки з темними очима.

"Ця зустрiч не випадком трапилась. Це моя доля стрiла мене сьогоднi несподiвано серед празникового блиску i вразила мое серце", – думав Виговський i насилу дiждався кiнця парадового обiду.

Розпрощавшись з митрополитом та посланцями, наговоривши посланцям багато красномовних слiв, Виговський вийшов з келiй на цвинтар, де козак держав за поводи його коня.

Вiн сiв на коня i покатав до свого брата Данила Виговського, котрий тодi пробував з жiнкою у Киевi, посланий гетьманом по вiйськових справах, i проживав у домi старого Євстафiя Виговського. Невеличкий домок був власнiстю батька Iвана Остаповича, старого Євстафiя Виговського, котрий тодi проживав в Киевi. Домок стояв на Старому Киевi за софiйською оградою, де в тi часи переважно жили православнi й католицькi дворяни та магнати. Iван Остапович i Данило вважали це житло за свое власне i, пробуваючи в Киевi, жили в старого Євстафiя, як у себе вдома. Данило недавно тодi оженився з старшою дочкою гетьмана Богдана Катериною.

Вже надворi сутенiло, як Iван Остапович вскочив конем в просторний двiр старого Євстафiя Виговського, кинув поводи козаковi i пiшов в невеличкий дерев'яний дiм, де його привiтали од щирого серця брат Данило з жiнкою.

Катерина посадила його за столом на покутi i все розпитувала про обiд в митрополита, про посланцiв. Виговський одповiдав з неохотою.

– Чи не слабий ти часом, Iване Остаповичу, що сидиш смутний та невеселий? Нi розмова, нi iжа не йде тобi на душу? – питав його брат.

– Може, й слабий, та не вгадаю, на яку слабiсть, – обiзвався Iван Остапович. – А може, я втомився од тiеi тяганини, що випала на мою долю сьогоднi, – сказав Виговський, сiдаючи за вечерю.

– Та розкажи ж бо, Iване Остаповичу, як обiдали посланцi в митрополита? – питала в його Катерина.

– А як же обiдали? Печорський архiмандрит прочитав молитву, митрополит поблагословив трапезу, усi посiдали за столи та й обiдали, – знехотя одповiв Виговський.

– Що ж таке ви iли? якi потрави? чи багато було потрав? чи добра була страва? – питала цiкава та говорюча Катерина.

– Оцього я вже тобi не зможу розказати. Щось таке iли, iв i я, але що iли, того вже я не пригадаю.