Долина страху

Я згадав про Греза лише тому, що ви бачили його на власнi очi.

– Зiзнаюся, усе, що ви розповiли, украй цiкаве. Але вкажiть на щось конкретнiше. У чому його слiд звинувачувати: у пiдробках, виготовленнi фальшивих грошей, убивствах? Звiдки вiн бере кошти?

– Ви читали про Джонатана Вайлда?

– Ім’я начебто знайоме. З якогось роману, чи не так? Зiзнаюся, не люблю детективiв iз романiв: героi здiйснюють подвиги, але нiколи не розповiдають, як саме вони це роблять. Вигадка, мало схожа на реальнiсть.

– Джонатан Вайлд – не детектив i не герой роману.

Це видатний злочинець, який жив у минулому столiттi.

– У такому разi менi до нього немае дiла. Мене цiкавить винятково сучасне життя, я людина практична.

– Мiстере Мак, у життi все без винятку повторюеться, навiть професор Морiартi. Джонатан Вайлд був наче невидимою пружиною, таемною силою лондонських злочинцiв, котрим вiн позичав свiй розум i органiзаторський хист за п’ятнадцять вiдсоткiв винагороди. Старе колесо обертаеться, i спицi повертаються на колишнi мiсця.

Усе, що ми бачимо, колись уже було й знову буде. Я розповiм вам iще дещо про Морiартi.

– Будь ласка.

– У мене була нагода дiзнатися, хто виступае першою ланкою у створеному ним ланцюзi, на одному кiнцi якого перебувае лиходiй зi збоченим розумом, а на iншому – сотня жалюгiдних дрiбних шахраiв i шулерiв. Що стосуеться середньоi частини цього ланцюга, то ii ви можете заповнити, не боячись помилитися, практично всiма типами карних злочинiв.

Начальник його штабу також тримаеться вiддалiк, поза будь-якими пiдозрами, так само недоступний для каральноi руки закону. Це полковник Себастьян Моран. Як гадаете, скiльки вiн йому платить?

– Важко щось сказати.

– Шiсть тисяч фунтiв на рiк. Це оцiнка розуму, зроблена, як бачите, у дусi американських махлярiв. Сума ця перевищуе зарплату прем’ер-мiнiстра. Така подробиця дае вам змогу уявити прибутки Морiартi та масштаби, якими вiн оперуе. Тепер iнший момент. Я вважав доречним поцiкавитися кiлькома останнiми чеками Морiартi.

Звичайнiсiнькими та безневинними чеками, якими вiн оплачуе своi господарськi рахунки. Виявилося, що iх видали шiсть рiзних банкiв. Що скажете про це?

– Дивно, звiсно. А який висновок робите ви?

– Такий, що вiн прагне уникнути зайвих балачок про свое багатство. Жодна людина не мае знати, скiльки в нього насправдi грошей. Мабуть, вiн мае щонайменше двадцять рахункiв у рiзних фiнансових установах.