Країна імли

 – Менi траплялося читати в газетах передовицi, судячи з яких ви, панове вченi, ii пiдкорили, але менi здаеться, що вона знову у вас вiдвоювала свою законну владу.

– Це лише тимчасова поступка, – запевнив Челленджер. – Що означае кiлька мiльйонiв рокiв у нескiнченнiй круговертi часiв? Ви ж бачите, рослинний свiт залишився неушкодженим. Подивiться лишень на листя цих платанiв! Птахи померли, але рослини живуть. З цього рослинного життя в стоячих водах, в ставках i болотах виникнуть у вiдповiдний час мiкроскопiчнi органiзми, пiонери безмежно великоi армii життя, i нам якраз судилося цiеi митi прикривати ii тил.

А як тiльки утвориться цей нижчий вид живих iстот, з нього миттю розвинеться новий людський рiд iз такою ж непохитнiстю, з якою з жолудя мусить розвинутись дуб. Колишня круговерть повториться знову.

– Але хiба отрута не задушить в зародку кожен слiд життя? – спитав я.

– Можливо, що ми маемо справу лише з одним шаром отрути в ефiрi, з таким собi шкiдливим Гольфстрiмом посеред безмежного океану, яким пливемо ми.

Можливо також, що вiдбудеться зрiвняльний процес i що нове життя розвинеться шляхом пристосування до нових умов. Однак вже та обставина, що порiвняно незначного пересичення нашоi кровi киснем досить для боротьби з отрутою, доводить можливiсть тваринного життя без будь-яких значних органiчних змiн.

Будинок, що димiвся за деревами, розгорiвся так, що було боляче очам. Величезнi язики вогню здiймалися в повiтря.

– Це справдi жахливо, – бурмотiв лорд Джон, котрого ця пожежа, здавалося, вжахнула бiльше, нiж усе iнше.

– Що нам до цього кiнець кiнцiв? – зауважив вiн. – Свiт мертвий, спалення – найкращий спосiб для похорону. Для нас скоротився б час очiкування, якби вогонь поглинув i наш будинок.

– Я передбачав цю небезпеку i попросив дружину вдатися до запобiжних заходiв проти цього, – поiнформував Челленджер.

– Все зроблено, милий. Але в моiй головi знову почало стукотiти. О, Боже, яке жахливе повiтря!

– Треба його знову покращити, – погодився Челленджер i схилився над балоном iз киснем.

 – Вiн майже порожнiй, – констатував вiн. – Його вистачило безмаль на три з половиною години. Тепер приблизно восьма година вечора. Ми проведемо нiч доволi приемно. За моiми розрахунками, кiнець мае настати завтра вранцi о дев’ятiй годинi. Ще одним сходом сонця ми отримаемо задоволення милуватися, ми единi в усьому свiтi!

Вiн пiдiйшов до другого балона й одночасно вiдкрутив на пiвхвилини вiддушину над дверима.