Країна імли

Мета життя для мене залишилася колишньою, – зронила панi Челленджер.

– І моя також, – додав Челленджер. – Науковоi роботи зараз – хоч греблю гати, i сама катастрофа дае нам дозвiл вирiшувати безлiч надзвичайно цiкавих проблем.

Вiн вiдчинив вiкно, i ми споглядали мовчазний i безмежний краевид.

– Дозвольте менi помiркувати, – продовжував вiн. – Учора, о третiй годинi пополуднi або дещо пiзнiше, земля настiльки глибоко занурилася в отруйний потiк ефiру, що цiлком захлинулася в ньому. Тепер дев’ята година.

Запитання: о котрiй годинi ми вийшли з отруйноi зони?

– На свiтанку повiтря було особливо задушливим.

– Саме так, – пiдтвердила панi Челленджер. – Приблизно о восьмiй годинi я дуже чiтко вiдчула ту саму задуху, яку вiдчула вчора, на початку катастрофи.

– Отже, будемо вважати, що ми вийшли iз зони о восьмiй годинi ранку. Сiмнадцять годин земля була просякнута отруйним ефiром. Цей час знадобився, щоб очистити свiт вiд людськоi цвiлi, що поглинае на поверхнi землi ii плоди. Та хiба не можна допустити, що дезiнфекцiя була неповною i що, як i ми, залишилися жити й iншi люди?

– Я також про це подумав, – докинув лорд Джон.

 – Чому саме нам бути единими камiнчиками, що залишилися на узбережжi пiсля вiдливу?

– Припущення, що, крiм нас, хтось iще мiг пережити катастрофу, абсолютно безглузде, – надзвичайно рiшуче не погодився Саммерлi. – Згадайте лишень, як шкiдливо дiяла отрута. Така людина, як Мелоун, дужий, як бугай, i з канатами замiсть нервiв, – i той ледь видерся сходами, а потiм звалився, як мрець.

Тому неможливо припустити, щоб хтось мiг опиратися дii цiеi отрути хоча б сiмнадцять хвилин, а про багато годин i говорити смiшно.

– А що, якщо хтось передбачав катастрофу й ужив своiх заходiв обережностi, як наш старий приятель Челленджер?

– Це дуже неправдоподiбно, – зазначив Челленджер, пригладивши собi бороду знизу догори i примруживши очi. – Поеднання спостережливостi, залiзноi логiки та надзвичайноi фантазii, що дозволило менi передбачити небезпеку, зустрiчаеться настiльки рiдко, що навряд чи в одному i тому ж поколiннi можливi два таких випадки.

– То ваш висновок такий, що всi, крiм нас, загинули?

– Щодо цього майже не може бути сумнiвiв. Однак маемо узяти до уваги ту обставину, що отрута дiяла в напрямку знизу догори i таким чином менше вплинула на гiрськi райони. Це, без сумнiву, вражаюче явище. У майбутньому воно створить надзвичайно спокусливе поле для наших дослiджень.