Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

Сподiваюся, що менi не вдасться скористатися цiею каретою сьогоднi ввечерi.

Лестрейд поблажливо усмiхнувся.

– Ви, звiсно, вже дiйшли якогось висновку, прочитавши газетнi звiти, – сказав вiн. – Справа ця ясна, як божий день, i чим глибше в неi пiрнаеш, тим яснiшою вона стае. Але, певна рiч, не можна вiдмовити в проханнi жiнцi, та ще й такiй чарiвнiй. Вона чула про вас i захотiла запросити саме вас для захисту пiдсудного, хоча я неодноразово iй казав, що ви не зробите нiчого, чого б уже не зробив я.

О боже! Бiля дверей ii екiпаж!

Щойно вiн це промовив, як до кiмнати вбiгла одна з найчарiвнiших дiвчат, яких я будь-коли бачив. Блакитнi очi блищали, вуста були легко розтуленi, нiжний рум’янець заливав щоки. Помiтне хвилювання змусило ii забути про звичайну стриманiсть.

– О, мiстере Шерлок Холмс! – вигукнула гостя, переводячи погляд iз нього на мене й нарештi з безпомилковою жiночою iнтуiцiею зупиняючись на моему приятелi. – Яка я рада, що ви тут! Я приiхала повiдомити вам це.

Я впевнена, що Джеймс не винен. Приступаючи до вашоi роботи, ви маете знати те, що знаю я. Не допускайте сумнiвiв навiть на мить. Ми з ним товаришували з раннього дитинства, я краще за всiх знаю всi його слабкостi, але в нього таке добре серце, що вiн i мухи не образить. Усiм, хто його справдi знае, таке звинувачення видаеться цiлком безглуздим.

– Сподiваюся, нам вдасться його виправдати, мiс Тернер. Повiрте, я зроблю все, що в моiх силах, – запевнив Шерлок Холмс.

– Але ж ви читали звiти, й у вас уже склалася певна думка про всi цi подii? Не бачите якоiсь надii? Чи ви самi впевненi, що вiн не винен?

– Вважаю це припустимим.

– Ось так! – вигукнула вона, гордо пiдiймаючи пiдборiддя й зухвало свердлячи поглядом Лестрейда. – Чули? Тепер я маю надiю.

Лестрейд стенув плечима.

– Боюся, що мiй колега занадто квапиться у своiх висновках, – буркнув вiн.

– Але ж вiн мае рацiю. О, я впевнена, що вiн мае рацiю! Джеймс нiзащо б це не зробив. Що ж стосуеться його сварки з батьком, я знаю, чому вiн нiчого не сказав коронеру, адже до цього була причетна я.

– Яким чином? – спитав Холмс.

– Зараз не час щось приховувати. Джеймс мав великi неприемностi з батьком через мене. Батько Джеймса дуже хотiв, щоб ми одружилися. Ми з Джеймсом завжди любили один одного, як брат i сестра, але вiн, звiсно, ще надто молодий, життя не знае i… i… коротко кажучи, вiн, природно, навiть думати не хотiв про одруження.