Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

Це i е слово, яке промовив умираючий, але син розчув лише останнi два склади. Вiн намагався назвати iм’я вбивцi. Отже, Балларет.

– Це приголомшливо! – вигукнув я.

– Це поза всiлякими сумнiвами. А тепер, як бачите, коло звужуеться. Наявнiсть у злочинця сiроi одежi було третiм пунктом. Зникае повна невiдомiсть, i з’являеться певний австралiець iз Балларета в сiрому плащi.

– Овва!

– До того ж вiн мiсцевий житель, бо бiля виру, крiм ферми та садиби, нiчого немае, i стороннiй навряд чи зайде аж туди.

– Природно.

– Потiм наша сьогоднiшня експедицiя. Дослiджуючи грунт, я виявив незначнi докази, про якi й розповiв цьому тупому Лестрейду. Це стосувалося встановлення особи злочинця.

– Але як ви iх виявили?

– Ви знаете мiй метод. Вiн базуеться на зiставленнi всiх незначних доказiв.

– Його зрiст ви, звiсно, могли визначити за довжиною кроку. Про те, яке в нього взуття, допомогли здогадатися слiди.

– Авжеж, це було незвичайне взуття.

– А те, що вiн кульгавий?

– Слiди його правоi ноги не такi виразнi, як слiди лiвоi.

На праву ногу припадае менше ваги. Чому? Бо вiн накульгував, вiн кривий.

– А те, що вiн шульга?

– Ви самi були враженi характером ушкоджень, описаних хiрургом. Удар був раптово завданий ззаду, але з лiвого боку. Хто ж це мiг зробити, якщо не шульга? Пiд час розмови батька з сином вiн стояв за деревом. Навiть курив там. Я знайшов попiл i завдяки моему знанню рiзних сортiв тютюну встановив, що вiн курив iндiйську сигару.

Я, як ви знаете, трохи займався цим питанням i навiть написав невелику монографiю про попiл ста сорока рiзних сортiв люлькового, сигарного та цигаркового тютюну. Виявивши попiл сигари, я оглянув усе навколо i знайшов мiсце, куди вiн ii кинув. Це була iндiйська сигара, виготовлена в Роттердамi.

– А мундштук?

– Я побачив, що вiн не брав ii в рот. Отже, смалить через мундштук. Кiнчик був обрiзаний, а не вiдкушений, але зрiз був нерiвний, тому я вирiшив, що його нiж тупий.

– Холмсе, – витрiщився я, – ви обплутали злочинця сiтями, з яких вiн не зможе виборсатися, i ви врятували життя нi в чому не винному юнаковi, просто зняли зашморг iз його шиi. Тепер бачу, де сходяться всi вашi докази. Ім’я вбивцi…

– Мiстер Джон Тернер, – доповiв готельний службовець, вiдчиняючи дверi в нашу вiтальню та впускаючи вiдвiдувача.

У гостя була дивна, зовсiм незвичайна постава.