Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

 – У вас однi методи, у мене iншi… До речi, я, можливо, сьогоднi з вечiрнiм потягом повернуся до Лондона.

– Вважаете вашу справу незакiнченою?

– Нi, закiнченою.

– А як же таемниця?

– Розгадана.

– Хто ж злочинець?

– Джентльмен, котрого я вам описав.

– Але хто ж вiн такий?

– Це можна дуже легко дiзнатися. Тут не так уже й багато жителiв.

Лестрейд розвiв руками.

– Я людина дii, – сказав вiн, – i не можу займатися пошуками джентльмена, про котрого вiдомо лише, що вiн кульгавий шульга. Я став би посмiховиськом усього Скотленд-Ярду.

– Що ж, – Холмс залишався спокiйним. – Я дав вам усi можливостi розгадати цю таемницю. Я нiчого вiд вас не приховав, i ви самi могли б розкрити цей таемничий злочин. Ось ми й приiхали. Бувайте. Перед вiд’iздом я вам напишу.

Залишивши Лестрейда бiля його дверей, ми подалися до свого готелю, де на нас уже чекав снiданок.

Холмс мовчав, поринувши у власнi думки. Його обличчя було похмуре, як у людини, котра потрапила в скрутне становище.

– Ось послухайте, Ватсоне, – сказав вiн, коли прибрали зi столу.

 – Сiдайте в це крiсло, i я викладу вам ту дещицю, яку дiзнався. Не знаю, що менi робити. Я б хотiв отримати вiд вас пораду. Курiть, а я вiдразу почну.

– Будь ласка.

– Ну ось, при вивченнi цiеi справи в оповiдцi молодого Мак-Картi нас вразили два пункти, хоча мене вони налаштували на його користь, а вас збурили проти нього. По-перше, те, що батько закричав «Коу!» до того, як побачив свого сина. По-друге, що вмираючий згадав лише про пацюка.

Розумiете, вiн пробурмотiв кiлька слiв, але син розчув лише одне. Наше розслiдування мало початися з цих двох пунктiв. Припустiмо, що все, сказане юнаком, цiлковита правда.

– А що таке «Коу»?

– Мабуть, вiн кликав не свого сина. Бо думав, що син у Бристолi. Той зовсiм випадково почув цей заклик. Цим вигуком «Коу!» чоловiк кликав того, хто призначив йому побачення. Але «Коу» – австралiйське слово, ним спiлкуються лише австралiйцi. Це вагомий доказ того, що людина, котру Мак-Картi сподiвався зустрiти бiля Боскомського ставка, бувала в Австралii.

– Ну, а щур?

Шерлок Холмс дiстав iз кишенi складений аркуш паперу й розправив його на столi.

– Це мапа штату Вiкторiя, – сказав вiн. – Я телеграфував минулоi ночi до Бристоля, щоб менi ii прислали. – Детектив затулив долонею одну дiлянку мапи. – Прочитайте, – попросив вiн.

– Арет[3 - A rat (англ.) – пацюк.], – прочитав я.

– А зараз? – вiн пiдняв руку.

– Балларет.

– Саме так.