Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

Вiн проходив тут двiчi й один раз бiг так швидко, що слiди пiдборiв майже не видно, а iнша частина пiдошви вiдбилася чiтко. Це пiдтверджуе його свiдчення. Вiн побiг, коли побачив батька, що лежав на землi. Далi, тут слiди нiг батька, коли вiн ходив туди й сюди. А це що таке? Слiд вiд прикладу рушницi, на яку спирався син, коли стояв i слухав батька. А це? Ха-ха, що ж це таке? Хтось пiдкрадався навшпиньки! До того ж це квадратнi, зовсiм незвичайнi черевики. Вiн прийшов, пiшов i знову повернувся – цього разу, звiсно, за своiм плащем.

Але звiдки вiн прийшов?

Холмс бiгав навколо, iнодi втрачаючи слiд, часом знову наштовхуючись на нього, поки ми не опинилися бiля самого лiсу у тiнi дуже високоi староi берези. Шерлок знайшов його слiди за цим деревом i знову лiг на живiт. Пролунав радiсний вигук. Холмс довго залишався нерухомим, перевертав опале листя i сухий хмиз, зiбрав у конверт щось схоже на пил i оглянув крiзь лупу землю, а також, скiльки мiг дiстати, i кору дерева. Камiнь iз нерiвними краями лежав серед моху.

Детектив пiдняв i оглянув його. Потiм пiшов стежкою до самоi дороги, де слiди губилися.

– Цей камiнь дуже цiкавий, – зауважив вiн, повертаючись до своеi звичноi iнтонацii. – Сiрий будинок праворуч, мабуть, хижа сторожа. Я зайду до Морана, щоб сказати йому кiлька слiв i написати коротеньку записку. Пiсля цього ми ще встигнемо дiстатися до готелю, до другого снiданку. Ви йдiть до карети, а я вас наздожену.

Приблизно за десять хвилин ми вже iхали до Росса.

У руках Холмс усе ще тримав камiнь, який знайшов у лiсi.

– Це вас може зацiкавити, Лестрейде, – мовив вiн, простягаючи колезi камiнь. – Ось знаряддя вбивства.

– Не бачу на ньому жодних слiдiв.

– Їх i немае.

– Тодi як же ви про це дiзналися?

– Пiд ним росла трава. Вiн пролежав там усього кiлька днiв. Нiде навколо не було видно мiсця, звiдки його взяли. Це мае прямий стосунок до вбивства. Слiдiв будь-якоi iншоi зброi там немае.

– А вбивця?

– Високий чоловiк, шульга, кульгае на праву ногу, носить мисливськi чоботи на товстiй пiдошвi та сiрий плащ, курить iндiйськi сигари з мундштуком, у кишенi мае тупий складаний нiж.

Є ще кiлька прикмет, але й цього досить, щоб допомогти нам у наших пошуках.

Лестрейд засмiявся.

– На жаль, я досi залишаюся скептиком, – сказав вiн. – Вашi теорii дуже гарнi, але ми повиннi мати справу з твердолобими британськими присяжними.

– Ну, це ми ще побачимо, – спокiйно вiдповiв Холмс.