Пригоди Шерлока Голмса

Вiн помахав менi рукою, круто обернувся й миттю зник у натовпi.

Я не вважаю себе дурнiшим за iнших, але завжди, коли маю справу з Шерлоком Голмсом, мене гнiтить важке усвiдомлення власноi тупостi. Адже я чув i бачив те саме, що й вiн, однак, судячи з його слiв, вiн знае та розумiе не лише те, що трапилося, але й те, що буде далi, менi ж уся ця справа, як i ранiше, видаеться незрозумiлим безглуздям.

Дорогою додому я знову пригадав усю надзвичайну розповiдь рудого переписувача «Британськоi енциклопедii», нашi вiдвiдини Кобург-сквер, i тi зловiснi слова, якi Голмс сказав менi на прощання.

Що означае ця нiчна експедицiя та для чого потрiбно, щоб я прийшов озброеним? Куди ми вирушимо з ним i що доведеться робити? Голмс натякнув, що безбородий помiчник власника позичковоi каси – вельми небезпечна особа, здатна на великi злочини.

Я з усiх сил намагався розгадати цi загадки, але в мене нiчого не вийшло, тому вирiшив чекати ночi, яка мала пояснити менi все.

О чверть на десяту я вийшов iз дому i, пройшовши Гайд-парком, через Оксфорд-стрит, опинився на Бейкер-стрит.

Бiля пiд’iзду стояли два кеби, i, увiйшовши до передпокою, я почув гомiн голосiв. Застав у Голмса двох людей. Детектив жваво бесiдував iз ними. Одного я знав – це був Пiтер Джонс, офiцiйний агент полiцii; iнший був довготелесий, худий, похмурий чоловiк у блискучому цилiндрi та гнiтюче бездоганному смокiнгу.

– Тепер уже всi е! – оголосив Голмс, застiбаючи матроську куртку й беручи з полицi мисливський стек iз важким держаком.

 – Ватсоне, ви, здаеться, знайомi з мiстером Джонсом iз Скотленд-Ярду? Дозвольте представити вас мiстеровi Меррiвезеру. Мiстер Меррiвезер також вiзьме участь у нашiй нiчнiй пригодi.

– Як бачите, докторе, ми з мiстером Голмсом знову полюемо разом, – озвався Джонс зi своiм звичним пихатим i поблажливим виглядом. – Наш приятель – безцiнний чоловiк. Але на самому початку ловiв йому потрiбна допомога старого гончака для переслiдування звiра.

– Боюся, що ми вполюемо не звiра, а качку, – похмуро зауважив мiстер Меррiвезер.

– Можете цiлком довiритися мiстеровi Голмсу, сер, – з повагою промовив агент полiцii. – У нього своi власнi улюбленi методи, якi, дозволю собi зауважити, дещо абстрактнi та фантастичнi, але, однак, дають блискучi результати. Маю визнати, що бували випадки, коли вiн мав рацiю, а офiцiйна полiцiя – нi.

– Якщо вже ви так кажете, мiстере Джонс, отже, все гаразд, – хитро прижмурився незнайомець.