Пригоди Шерлока Голмса

Мiстер Меррiвезер зупинився, щоб засвiтити лiхтар, i повiв нас темним коридором, що пахнув землею. Минувши ще однi дверi, ми опинилися у великому склепi чи льосi, заставленому кошиками та важкими скринями.

– Згори проникнути сюди ой як не легко, – зауважив Голмс, пiднявши лiхтар й оглянувши стелю.

– Знизу також, – додав мiстер Меррiвезер, грюкнувши цiпком по плитах, якими була викладена пiдлога. – Хай йому грець, звук такий, нiби там порожнеча! – вигукнув вiн iз подивом.

– Змушений попросити вас не галасувати, – сердито буркнув Голмс.

 – Через вас уся наша експедицiя може закiнчитися невдало. Будьте люб’язнi, сядьте на одну з цих скринь i не заважайте.

Солiдний мiстер Меррiвезер iз ображеним виглядом сiв на кошика, а Голмс опустився на колiна й за допомогою лiхтаря та лупи взявся вивчати щiлини мiж плитами. За кiлька секунд, задоволений результатами свого дослiдження, вiн пiднявся й сховав лупу до кишенi.

– Маемо ще мiнiмум годину, – зауважив вiн, – бо вони навряд чи вiзьмуться за справу ранiше, нiж поважний лихвар засне.

А от коли вiн засне, вони не гаятимуть нi хвилини, бо чим ранiше закiнчать роботу, тим бiльше часу матимуть для втечi… Ми перебуваемо, докторе, як ви, без сумнiву, вже здогадалися, у пiдвалах вiддiлення одного з найбагатших лондонських банкiв. Мiстер Меррiвезер – голова правлiння банку. Вiн пояснить нам, що змушуе найзухвалiших злочинцiв саме зараз iз особливою увагою ставитися до цих пiдвалiв.

– Ми зберiгаемо тут наше французьке золото, – пошепки сказав директор.

 – Ми вже мали ряд попереджень, що буде здiйснено спробу його вкрасти.

– Ваше французьке золото?

– Атож. Кiлька мiсяцiв тому нам знадобилися додатковi кошти, i ми позичили тридцять тисяч наполеондорiв у банку Францii. Але нам навiть не довелося розпаковувати цi грошi, i вони досi лежать у наших пiдвалах. Кошик, на якому я сиджу, мiстить двi тисячi наполеондорiв, поскладаних мiж аркушами свинцевого паперу. Рiдко в одному вiддiленнi банку тримають стiльки золота, скiльки зберiгаеться в нас зараз.

Якимось чином про це дiзналися, i це змушуе директорiв напружитися.

– Маете всi пiдстави для неспокою, – озвався Голмс. – Ну, нам час приготуватися. Вважаю, що впродовж найближчоi години все буде скiнчено. Доведеться, мiстере Меррiвезер, прикрити цей лiхтар чимось темним…

– І сидiти в темрявi?

– Боюся, що так. Я прихопив колоду карт, щоб ви могли зiграти свою партiю в робер, адже нас тут якраз четверо.