Пригоди Шерлока Голмса

Не виключено, однак, що не мине й кiлькох хвилин, як у мене буде вибагливiша справа, бо я вже бачу одну з моiх клiенток.

Кажучи це, вiн пiднявся з крiсла, пiдiйшов до вiкна та задивився на тиху, сiру лондонську вулицю. Поглянувши через його плече, я побачив на протилежному боцi велику жiнку у важкому хутряному боа, iз помiтним волохатим червоним пером на кокетливо заломленому набiк крислатому капелюшку. З-пiд цих пишних обладункiв вона нерiшуче зиркала на нашi вiкна, раз у раз пориваючись уперед i нервово мнучи застiбку рукавички.

Раптово, як плавець, що стрибае у воду, вона кинулася через вулицю, i ми почули рiзкий дзвiнок.

– Знайомi симптоми, – мовив Голмс, кидаючи в камiн недопалок. – Нерiшучiсть бiля дверей завжди свiдчить про сердечнi справи. Вона хоче просити поради, але боiться: справа, либонь, занадто делiкатна. Але й тут бувають рiзнi вiдтiнки. Якщо жiнку глибоко образили, вона вже не вагаеться i, зазвичай, обривае шворку.

У цю мить у дверi постукали, i хлопчик у куртцi з гудзиками доповiв про прибуття мiс Мерi Сазерленд, яка височiла позаду його маленького чорного силуету, немов торговельний корабель у повному оснащеннi, що прямуе слiдом за крихiтним лоцманським ботом. Шерлок Голмс привiтав вiдвiдувачку з властивою йому невимушеною чемнiстю, потiм зачинив дверi i, посадивши ii в крiсло, оглянув пильним i водночас характерним для нього неуважним поглядом.

– Вам не здаеться, – спитав вiн, – що при вашiй короткозоростi надто втомливо так багато друкувати на машинцi?

– Спочатку я втомлювалася, але тепер друкую наослiп, – вiдповiла вона.

Раптом, зрозумiвши сенс його слiв, вона сiпнулася й зi страхом поглянула на Голмса. На ii широкому щирому обличчi з’явилося неймовiрне здивування.

– Ви мене знаете, мiстере Голмс? – вигукнула вона. – Інакше звiдки все це дiзналися?

– Неважливо, – засмiявся Голмс. – Усе знати – мiй фах. Можливо, я навчився бачити те, чого iншi не помiчають. Інакше навiщо вам було би приходити до мене за порадою?

– Я прийшла тому, що чула про вас вiд мiсiс Етеридж, чоловiка котроi ви так швидко знайшли, коли всi, навiть полiцiя, вважали його загиблим.