Пригоди Шерлока Голмса

Потiм жестом вiдчаю зiрвав iз обличчя маску та жбурнув ii на пiдлогу.

– Маете рацiю, – вигукнув вiн, – я король! Навiщо менi намагатися приховати це?

– Справдi, навiщо? Ваша величнiсть ще не почала говорити, як я вже знав, що передi мною Вiльгельм Готтсрейх Сигiзмунд фон Ормштейн, великий князь Кассель-Фельштейнський i спадковий король Богемii.

– Але ви розумiете, – сказав наш дивний гiсть, котрий знову сiв i потер рукою свое високе бiле чоло, – ви розумiете, що я не звик особисто займатися такими справами! Однак питання настiльки делiкатне, що я не мiг довiрити його комусь iз полiцiйних агентiв, не ризикуючи опинитися в його владi.

Я приiхав iз Праги iнкогнiто зумисне для того, щоб звернутися до вас за порадою.

– Ну, то звертайтеся, – пiдбадьорив Голмс i знову склепив повiки.

– Якщо коротко, то факти такi: п’ять рокiв тому, пiд час тривалого перебування у Варшавi, я познайомився зi скандально вiдомою авантюристкою Ірен Адлер. Це iм’я вам, мабуть, знайоме?

– Будьте люб’язнi, докторе, погляньте в моiй картотецi, – буркнув Голмс, не розплющуючи очей.

Багато рокiв тому вiн запровадив систему реестрацii рiзних фактiв, що стосувалися людей i речей, тому важко було назвати особу або предмет, про яких вiн не мiг би вiдразу отримати iнформацiю. У цьому випадку я знайшов бiографiю Ірен Адлер мiж бiографiями еврейського рабина й одного начальника штабу, котрий написав дослiдження про глибоководних риб.

– Покажiть-но, – попросив Голмс. – Гм! Народилася в Нью-Джерсi 1858 року. Контральто, гм… Ла Скала, так-так!.

. Примадонна iмператорськоi опери у Варшавi, ого! Покинула оперну сцену, ха! Живе в Лондонi… правильно! Ваша величнiсть, наскiльки я зрозумiв, потрапила в тенета цiеi молодоi особи, писала iй компрометуючi листи й тепер хотiла б повернути iх назад.

– Саме так. Але звiдки ви дiзналися?

– Ви таемно одружилися з нею?

– Нi.

– Жодних документiв чи свiдоцтв?

– Немае.

– У такому разi, я вас не розумiю, ваша величносте. Якщо ця молода жiнка захоче використати листи для шантажу або з iншою метою, як вона доведе iхню автентичнiсть?

– Мiй почерк.

– Дурницi! Пiдробка.

– Мiй особистий поштовий папiр.

– Вкрали.

– Моя особиста печатка.

– Фальшивка.

– Моя свiтлина.

– Купили.

– Але ми сфотографованi разом!

– А ось це дуже погано! Ваша величнiсть справдi припустилася великоi помилки.

– Я збожеволiв вiд Ірен.

– Ви серйозно себе скомпрометували.

– Тодi я був усього лише принцом. Був молодий.