Собака Баскервілів. Долина страху

– Все ще шукаете свою пропажу?

– Так, шукаю, i не вгамуюся, поки не знайду.

– Але, менi здаеться, ви говорили про новий свiтло-коричневий черевик?

– Власне, сер. А тепер така ж iсторiя з чорним.

– Як! Невже ви похопилися i…

– Саме так! У мене всього лише три пари взуття – нова свiтло-коричнева, стара чорна та лакованi мешти, якi зараз на менi. Вчора ввечерi зник один коричневий черевик, а сьогоднi вкрали ще й чорний… Ну, знайшли? Кажiть негайно! Що ви на мене так витрiщилися?

На майданчику з’явився схвильований коридорний-нiмець:

– Нi, сер.

Я в усiх питав, нiхто нiчого не знае.

– Так от, слухайте: або ви вiдшукаете до вечора мiй черевик, або я пiду до керуючого та заявлю йому, що негайно забираюся звiдси.

– Черевик знайдеться, сер… Обiцяю вам, що знайдеться… Майте терпiння, сер.

– Майте на увазi, це востанне. Я бiльше не терпiтиму, щоб мене обкрадали у вашому злодiйському кублi!.. Пане Голмс, даруйте, будь ласка, що я турбую вас такими дрiбницями…

– Але цi дрiбницi заслуговують, щоб через них турбувалися.

– Ви вже дуже серйозно до них ставитеся!

– Як же ви самi поясните це?

– Я навiть не намагаюся пояснити. Зi мною ще нiколи в життi не траплялося нiчого безглуздiшого та дивнiшого.

– Дивнiшого?.. Авжеж, це, мабуть, так, – задумливо промовив Шерлок.

– А що ви самi про це скажете?

– Я, власне кажучи, ще нiчого не розумiю. Історiя дуже заплутана, сер Генрi.

Якщо ii зв’язати зi смертю вашого дядька, то з тих п’ятисот найсерйознiших справ, якi менi доводилося розплутувати, ця буде, мабуть, найскладнiшою. Але у мене в руках е певнi нитки, й одна з них неодмiнно мае привести нас до розгадки. Ми можемо витратити зайвий час, вхопившись не за ту нитку, за яку слiд, але рано чи пiзно знайдемо i потрiбну.

Ми дуже приемно провели час за снiданком, лише побiжно торкнувшись тих питань, що звели нас чотирьох разом.

І Голмс тiльки тодi дiзнався про подальшi плани Баскервiля, коли вся наша компанiя перейшла до нього в номер.

– Я поiду в Баскервiль-хол.

– Коли?

– Наприкiнцi тижня.

– Вважаю ваше рiшення правильним, – погодився Голмс. – Тепер у мене вже немае жодних сумнiвiв у тому, що в Лондонi за вами встановили стеження. Але в такому великому мiстi важко з’ясувати, що це за люди i що iм вiд вас треба.