Собака Баскервілів. Долина страху

От хитра бестiя! Дiзнався номер нашого будинку, дiзнався, що сер Генрi Баскервiль поiхав сюди за порадою, вгледiв мене на Рiджент-стрит, збагнув, що номер кеба узятий на замiтку i що вiзника знайдуть i вирiшив покепкувати з мене. Згадаете мое слово, Ватсоне, цього разу ми маемо справу з гiдним супротивником. Я зазнав поразки в Лондонi. Будемо сподiватися, що ви вiдiграетесь у Девонширi. І все ж мене це дуже турбуе.

– Що?

– Та ваша поiздка. Справа дуже недобра, Ватсоне. Погана i небезпечна. І чим бiльше я про неi мiркую, тим менше i менше вона менi подобаеться.

Смiйтеся, друже мiй, смiйтеся, але я буду дуже радий, якщо ви повернетесь на Бейкер-стрит здоровим i неушкодженим.

Роздiл VI

Баскервiль-хол

Сер Генрi Баскервiль i доктор Мортiмер закiнчили всi своi справи до призначеного дня, i ми вирушили, як домовилися, в Девоншир. Проводжаючи мене на вокзал, Шерлок Голмс всю дорогу давав менi напутнi вказiвки та поради.

– Не буду казати, кого пiдозрюю й якi маю здогади, Ватсоне, щоб у вас не склалося упередженоi думки, – сказав вiн.

 – Менi потрiбнi факти, викладенi докладно, а вже спiвставляти iх я буду сам.

– Що ж вас цiкавить? – перепитав я.

– Все, що так чи iнакше стосуеться цiеi справи, особливо взаемини мiж молодим Баскервiлем i його сусiдами, а якщо дiзнаетеся щось нове про смерть сера Чарльза, то зазначте i це. За останнi днi я дещо порозпитував, але, на жаль, результатами похвалитися не можу. Менi вдалося з’ясувати тiльки одне: найближчий спадкоемець, пан Джеймс Дезмонд, справдi чудовий чоловiк вельми поважного вiку, тому це не його пiдступи.

Гадаю, що ми смiливо можемо бiльше не займатися ним. Отже, залишаються тiльки тi люди, котрi складуть безпосередне оточення сера Генрi Баскервiля.

– А чи не краще вiдразу ж звiльнити подружжя Беррiморiв?

– В жодному разi! Гiршу помилку важко зробити. Якщо вони нi в чому не виннi, це буде жорстокою несправедливiстю, а якщо виннi, то iх потiм уже не знайдеш. Нi, нi! Нехай так i залишаються пiдозрюваними. Потiм, якщо не помиляюся, там ще е конюх, двiйко фермерiв, наш приятель доктор Мортiмер, мабуть, людина бездоганноi чесностi, i його дружина, про котру ми нiчого не знаемо.

Не забудьте i натуралiста Степлтона iз сестрою, кажуть, вельми привабливою панночкою. Далi йдуть пан Френкленд iз Лефтер-холу, також невiдомо хто, i кiлька iнших сусiдiв. Ось люди, якi мають перебувати пiд вашим наглядом.

– Спробую не осоромитися.

– Зброю взяли?

– Так, гадаю, це не буде зайвим.