Загублений світ

) Ось я зараз зiйду зi сцени, i тодi… (Дружнi вигуки: «Просимо, друже, просимо!» Засiдання на кiлька хвилин переривають. Голова схоплюеться з мiсця i махае руками, наче диригент. Професор остаточно розлючений – вiн стоiть, випнувши бороду вперед, багряний, iз роздутими нiздрями.) Усi великi новатори знали, що таке недовiра натовпу. Недовiра – це тавро дурнiв! Коли до ваших нiг кладуть великi вiдкриття, вам бракуе чуття, бракуе уяви, щоб iх осягнути. Ви здатнi лише поливати брудом людей, котрi ризикували життям, завойовуючи новi простори науки.

Ви проклинали пророкiв! Галiлей, Дарвiн i я… (Тривалi вигуки i повний безлад у залi.)

Все це я витягнув зi своiх квапливих записiв, якi хоч i були зробленi на мiсцi подii, але не можуть дати належноi iлюстрацii хаосу, що запанував на той час в аудиторii. Здiйнявся такий гамiр, що декотрi жiночки вже рятувалися втечею. Загальному настрою пiддалися не лише студенти, а й солiднiша публiка. Я особисто бачив, як сивобородi стариганi схоплювалися з мiсць i трясли п’ястуками в гнiвi на професора, котрий закусив вудила.

Велелюднi збори вирували та кипiли, наче смола в казанi. Професор вийшов уперед i здiйняв руки догори. У цьому чоловiковi вiдчувалися така сила та вiдвага, що крикуни поступово змовкли, приборканi його владним жестом i владним поглядом. І зала принишкла, приготувавшись слухати.

– Не стану вас затримувати, – продовжував Челленджер. – Чи варто даремно гаяти час? Істина залишаеться iстиною, й ii не похитнути жодними вибриками дурних молодикiв i, з жалем мушу додати, не менш дурних джентльменiв похилого вiку.

Я стверджую, що вiдкрив нове поле для наукових дослiджень. Ви це заперечуете. (Загальний лемент.) Тодi проведiмо експеримент. Чи згоднi ви обрати з-помiж нас одного або кiлькох представникiв, котрi перевiрять справедливiсть моiх слiв?

Професор порiвняльноi анатомii пан Саммерлi, високий жовчний дiдуган, у сухуватому виглядi котрого було щось, що надавало йому схожостi з духiвником, пiднявся з мiсця.

Вiн забажав дiзнатися, чи не е заяви професора Челленджера результатом його поiздки в верхiв’я рiчки Амазонки, що сталася два роки тому? Професор Челленджер кивнув.

Пiсля цього пан Саммерлi поцiкавився, яким чином професору Челленджеру вдалося зробити нове вiдкриття в мiсцях, обстежених Воллесом, Бейтсом та iншими вченими, котрi цiлком заслуговують на довiру?

Професор Челленджер вiдказав на це, що пан Саммерлi, либонь, сплутав Амазонку з Темзою.