Стрийська стежина

Що ж якийсь час можна розслабитися i якщо не поспати то подрiмати.

Людський iнтелект цього разу перевершив мiзки робота – природний годинник в моiй головi на кiлька хвилин спрацював ранiше, нiж будильник в телефонi.

Через деякий час я стояв на перонi станцii Миколаiв-Днiстровський. Над головою висiли свинцевi хмари, парило. Дихати було важко, чи то через високу вологiсть i температуру повiтря, чи через смог. Поряд був Миколаiвський цементний завод, двi височезнi труби пiдпирали хмару темно синього з вiдливом фiолетового кольору.

Я так i не зрозумiв чи то були атмосфернi чи хмари диму якi викидав завод.

Вiд залiзничноi станцii до мiстечка пiвгодини ходу. Дорогою запитую людей, як краще пройти до грота «Прийма», але мiсцевi не тiльки не знають дороги iм навiть не вiдомо про iснування такого гроту. В пам'ятi тримаеться карта мiсцевостi в кишенi лежить смартфон з навiгатором в допомогу.

Безпосередньо, мiсто зустрiчае мене вуличкою з красивими старовинними будинками навколо яких цвiтуть величезнi кущi троянд.

Гарно!

Невеличке мiсто може похвалитися великим палацом культури з бiлими колонами. На фронтонi напис «Patriae decori civibus educandis» – освiченi громадяни е окрасою батькiвщини. До речi, таке ж гасло викарбувано на головному корпусi Львiвського нацiонального унiверситету iменi Івана Франка. Цiкаво скiльки освiчених громадян торгуе на стихiйному базарi, що розкинувся на площi перед палацом.

А, що зручно. До обiду продаеш турецькi лахи з розкладного лотка, обiдаеш пiд клейончастим дахом свого бутiка, а ввечерi йдеш культурно просвiтлюватися.

Десяток людей рiзного вiку не змогли пiдказати коротку дорогу до урочища «Прийма», але неподалiк культурного центру Миколаева iнтелiгентна панi схожа на викладача украiнськоi мови прояснила ситуацiю. Показала в якому напрямку йти та зробила зауваження щодо моеi вимови, виявляеться я не тiльки пишу з помилками, а ще й розмовляю не правильно.

За кiлька хвилин я зустрiв двох чоловiкiв якi йшли в потрiбному менi напрямку. Вони провели мене до виходу з мiста, далi я пiду сам.

Когось може здивувати чому я так часто запитую дорогу, при тому, що у мене ще i е навiгатор. На це е певнi причини. Я вже неодноразово стикався з неточними даними у GPS-навiгаторi та й мiсцевi частенько давали хибну iнформацiю.