Економка. Переклад українською – Ольга Блик

Я «розставляю» меблi так, як менi хочеться, я «мiняю» жалюзi на портьери, я «прибираю» з холу вiсiм з десяти картин, розвiшаних на стiнах, я «облаштовую» студiю замiсть спальнi. У перший день будинок здався менi просто палацом, потiм, за старою звичкою, я почала шукати недолiки. Зараз менi здаеться, що цьому будинку не вистачае турботливоi руки- Семен Михайлович iде рано, приiжджае пiзно i зайнятий зовсiм iншими справами. У Тамари хороший смак, i вона дуже старанно стежить за своiм зовнiшнiм виглядом i здоров'ям, але у неi немае бажання зробити затишним цей будинок.

Я розумiю, що я для них- це просто елемент красивого життя. Нагальноi потреби тримати економку, так само як i садiвника, у них немае.

Менi подобаеться спостерiгати за ними. У Семена Михайловича двое дiтей вiд першого шлюбу, перша дружина, його ж вiку, i купа родичiв, якi розраховують на його допомогу. Я поки що нi з ким не знайома, але сподiваюся побачити всю цю компанiю в суботу на його п'ятдесятирiччя. Мабуть, усiх, крiм колишньоi дружини.

Хоча я не здивуюся, якщо вiн запросить i ii- менi подобаеться його прагматичний пiдхiд до всього.

Я працюю тут уже три тижнi. До цього я кiлька рокiв була вчителькою в школi, що, напевно, зiграло вирiшальну роль у рiшеннi Семена Михайловича взяти мене на роботу – вiн, напевно, сподiваеться, що Тамара коли-небудь народить дитину. Я додумалася до цього сама, пiсля того, як вiн довго розмовляв зi мною, розпитуючи що я вмiю i знаю.

Так, iндустрiя пiдготовки гувернанток та покоiвок у нашiй краiнi поки що не розвинена, i, тому багатим людям доводиться пiдбирати собi персонал серед зубожiлоi iнтелiгенцii, до якоi належу i я.

ІІ

Тамара повертаеться години через три збуджена, весела, немов рукою зняло смуток, який був удень. Ми разом дiстаемо покупки з багажника, i вона щебече без угаву.

– Я купила новий гель для душу, зараз покажу.

Я з цiкавiстю розглядаю покупки, тягну все на кухню i починаю розкладати по поличках i шафках.

Менi подобаеться, коли у Тамари гарний настрiй, але в холi я знову бачу ii в сльозах.

Вона стоiть бiля дзеркала i тремтячими руками намагаеться прикурити. Менi хочеться запитати ii просто «чого ридаеш?», Але, дотримуючись нейтралiтету, я ввiчливо киваю iй i проходжу знову до кухнi. Тамара з тих людей, якi люблять плакати «на публiку». З мене, наприклад, не видавиш i сльозинки, якщо поруч хтось е. Не розумiю, як можна виставляти напоказ своi переживання, не кажучи вже про сльози.