Економка. Переклад українською – Ольга Блик

– Вони мене всi ненавидять, – повторюе вона вже бiльш спокiйно.

– Ну що ви, – кажу я, – просто до цього потрiбно звикнути, – у нього е сiм'я i з цим нiчого не поробиш.

– Його сiм'я – це я, – переконуе мене Тамара, i я розумiю, що менi краще взагалi мовчати. Бо ж розмовам не буде кiнця, – Я ж не проти того, щоб вiн спiлкувався з дiтьми…

За вiкном кухнi догоряе теплий осiннiй день. Я витираю стола i прощаюся з Тамарою. Вона дивиться на мене, як на людину, яка не здатна зрозумiти всiх ii переживань. Але я – суцiльна нейтральнiсть.

Тамара зiтхае i йде. Листя продовжуе падати, беззвучно опускаючись на ледь зiгрiту осiннiм сонечком землю. Менi подобаеться тиша навколо.

…Я прислухаюся до себе… Не можу позбутися вiдчуття, що зробила крок назад. Все ж радянське виховання зробило свою справу – сфера обслуговування це сфера обслуговування. Хоча, по сутi, чим вiдрiзняеться робота економки вiд роботи, наприклад, перекладача? Можна сказати, моя робота навiть бiльш творча. Але все одно… щось тисне.

Вiдчуття того, що це явище тимчасове, не проходить. Напевно, я нiколи не зрозумiю, як можна бути економкою все життя…

Я приходжу до Сергiйка. Це мiй старий друг. Захоплення психологiею сприяло тому, що вiн опинився в повному андеграундi – працюе сторожем, а у вiльний вiд роботи час здiйснюе своi експерименти. Коли я приходжу до нього, вiн змушуе мене пройти крiзь «енергетичну рамку» – це конструкцiя, що нагадуе турнiкет в аеропорту, через який проходять пасажири i який дзвенить з приводу i без.

Я не кидаю дружбу з Сергiйком, хоча сприймати його висновки з кожним разом стае все тяжче. Перш нiж влаштуватися на роботу до Семена Михайловича, я зайшла до нього i отримала вiдповiдь:

– Сьогоднi ти – це 28 вiдсоткiв злостi, 40 вiдсоткiв розгубленостi i 32 вiдсотки протесту.

Зазвичай, пiсля того, як людина проходить через його енергетичну рамку, Сергiйко кидаеться до свого комп'ютера. Нiкому, крiм нього, не дозволяеться заглядати в екран. Тобто кожен повинен сприймати його слова як iстину i не сумнiватися.

Інодi вiн змушуе постояти в рамцi довше. І тодi можна почути його бурмотiння:

– Прибрати сумнiви… Додати впевненостi в собi… Позбавитися вiд забобонiв…

Потрiбно сказати, що у бiльшостi колишнiх друзiв Сергiйка його захоплення викликае посмiшку або роздратування. Та й друзiв у нього не так вже й багато. Сергiйко ображаеться. Я приховую посмiшку i, тому удостоююся честi бути оцiненою за всiма параметрами.