Двері в день. Міс Адрієна

Їду я цiею площею, i будинки пiдносяться надi мною, як величезнi хмарочоси, дерева скверу здаються лiлiпутами, а сам я собi Гуллiвером серед руху людей, вiзникiв i автомобiлiв. Дерева парку, маленькi й мiзернi проти будинкiв, не зеленi, а якiсь сiрi-сiрi, нiби iх вiками притрушувано порохом.

Їду я нiби до Держвидаву i несу новi матерiяли, що мусять ще раз обурити наше мiщанство своею одвертiстю та смiливiстю. Дивлюсь, на тротуарi стоiть Пушкiн, одягнений в чорний костюм, в еспанському плащi… Знаеш, так, як його малюють!

Стоiть вiн i дивиться кудись у простiр понад людей, вiзникiв i автомобiлiв, а коло нього крутяться нашi критики й поети.

– Як ся маете, Олександре Сергiйовичу?..

– Що ви написали новенького?

– Олександре Сергiйовичу, я закоханий у вашого «Євгенiя Онегiна»!

– Ваш новий твiр обов’язково премiюе наше жюрi…

– Дозвольте, Олександре Сергiйовичу, до вашого костюма пушинка причепилася. Дозвольте, я ii скину! Ах, який чудовий костюм!

Став я так збоку, хочеться i менi з ним про дiло поговорити.

– А ви, Михайле Васильовичу, чого до ручки не приложитесь? – спитав вiн мене й iронiчно посмiхнувся.

– Звернiться до Вересаева, – вiдповiв я йому, – вiн спец.

– А ну iх у…, цих хробакiв! – вилаявся Пушкiн.

З цими словами кам’янi хмарочоси завалились з гуркотом на нас, i я прокинувся.

Це був Сотник, який iз друкарнi принiс № 2 «Новоi Генерацii».

Так менi приснився Пушкiн.

Компанiя за столиком загомонiла ще дужче, обговорюючи цей надзвичайно характерний сон.

Теодор Гай мимоволi вислухав це оповiдання, як мимоволi пiддавався i всiм iншим впливам галасливоi пивноi.

Гострi, прокислi пахощi пива мiшалися з iдким духом вбиральнi, що допомагала сучасним епiкурейцям нищити жовте, трохи гiрке питво.

Стрiльцi, одягненi в зеленi унiформи, наiвно й грубувато флiртували з жiнками, витрачаючи аскетизм касарень. Кiлька проституток, що сидiли за одним столиком, розташували на стiльцях свое бiле випещене м’ясо i, як завзятi рибалки, закинули вудки своiх поглядiв у каламутнi рiчки залi. Кожна вудка кiнчалася гачком iз блискучих нiг у шовкових панчохах i лакованих черевиках. Якась двонога риба мусiла клюнути на цю новiтню принаду.