Поштове відділення Лікаря Дуллітла. Бюро погоди

Мартини кидалися керманичевi в обличчя

І тодi вiн повiв iх до великого корабля, який спокiйно йшов пiд парусами вперед прямо на скелi й загибель. А там, метнувшись прямо туди, де керманич тримав ручки штурвала i стежив за компасом, стрiлка якого коливалася у свiтлi невеликого тьмяного лiхтаря, мартини почали кидатися керманичевi в обличчя й затуляти компас, так щоб вiн був не в змозi керувати кораблем.

Рульовий, вiдбиваючись вiд птахiв, почав горлати про допомогу, бо вiн не нiчого бачить i не може управляти судном.

Тодi офiцери й матроси кинулися йому на помiч i намагалися вiдiгнати птиць.

Тим часом Лiкар, у своему каное, досяг вiстря мису Стiвена, зiстрибнув на берег й почав дряпатися вгору по скелi туди, де висока вежа маяка здiймалася над чорним, неосвiтленим морем. Нишпорячи навпомацки, вiн знайшов дверi й став грюкати в них i гукати, щоб його впустили. Та нiхто йому не вiдповiв. А Чап-Чап прошепотiла хриплим голосом, що свiтло корабля стало ще ближчим, менше нiж за пiв милi вiд скель.

Тодi Лiкар вiдiйшов назад, розбiгся i всiею масою свого тiла кинувся на дверi. Проте двернi петлi й замок були зробленi так, щоб витримувати удари моря, тож вони пiддалися не бiльше, нiж якби це була муха.

Нарештi з лютим ревом Лiкар вхопив з землi каменюку завбiльшки зi стiлець i з усiеi своеi сили вдарив нею по дверному замку. Дверi з ляскотом розчахнулися навстiж, i Лiкар кинувся всередину.

А на кораблi моряки все ще боролися з птахами.

Капiтан, побачивши, що нiякий керманич не змiг би управляти кораблем, якщо тисячi крил мерехтять у нього перед очима, вiддав наказ зупинити корабель на деякий час i дiстати шланги. І тодi потужний струмiнь води був спрямований на мартинiв навколо рульового, так що вони бiльше не могли прорватися до нього. Корабель знову почав просуватися вперед i ще бiльше наблизився до мису.

Усерединi маяка темрява виявилася ще непрогляднiшою. З витягнутими перед собою руками Лiкар поспiшив уперед i перше, що вiн зробив, – це спiткнувся об чоловiка, який лежав на пiдлозi зовсiм недалеко вiд дверей.

Не затримуючись, аби подивитися, що з ним сталося, Лiкар перескочив через тiло i почав навпомацки пiднiматися по гвинтових сходах вежi, яка вела до великоi лампи нагорi.

Тимчасом Чап-Чап стояла внизу бiля дверей i дивилася понад морем на щогловий лiхтар корабля, який, пiсля короткоi затримки, тепер знову йшов прямо на скелi.