Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

], Лорен телефонував, але позаяк ти не згадала про це, то я не знав, чи хочеш ти його прочитати, i тому я його ще не читав. Тепер спробую пошукати.

Не розумiю, що ти маеш проти листа цiеi панянки. Свое завдання – виклика5ти у тебе легкi ревнощi – вiн виконав, еге ж? Надалi сам час вiд часу винаходитиму такi листи i власноруч iх писатиму, ще краще, нiж той, i без остаточноi вiдмови.

Будь ласка, бодай кiлька слiв про твою роботу! «Cesta»? «Lipa»? «Kmen»? «Politika»[76 - Мiлена час вiд часу дописувала до всiх цих видань.

]?

* * *

Хотiв ще дещо сказати, але тут знову з’явився якийсь молодий поет[77 - Мова, певно, про Густава Яноуха, батько якого працював iз Кафкою в однiй страховiй компанii.] – не знаю, як тiльки хто-небудь приходить, я вiдразу згадую про моi документи i пiд час всього вiзиту нi про що iнше думати не можу, – я втомився, нiчого не знаю i хотiв би лише тицьнутися лицем тобi в колiна, вiдчувати на волоссi твою руку i залишитися так навiки.

Твiй

Так ось що я ще хотiв сказати, у твоему листi (серед iнших правд) е одна велика правда, ze vlastne Ту jsi clovek, kter? nemа tu?en? o tom[78 - «Що ти власне людина, яка не мае жодного поняття про» (чес.

).]… Це чиста правда, слово в слово. Все було лише бруд, найжалюгiднiша гидь, занурення в пекло, i тут я справдi стою перед тобою, як дитина, яка накоiла щось дуже погане i тепер стоiть перед матiр’ю, i плаче, i дае обiтницю: я бiльше нiколи не буду. Але з усього цього страх якраз i черпае силу: «Як же, як же! – твердить вiн.  – Nemа tu?en?! Поки нiчого не сталося! Значить, його ще можна врятувати!»

* * *

Я здригаюся – телефон! Викликають до директора! Вперше, вiдколи я повернувся в Прагу, мене викликають до начальства у службових справах! Ось зараз i розкриеться все мое дурисвiтство! Вiсiмнадцять днiв тiльки й робив, що писав листи, читав листи, а головне – витрiщався у вiкно: покрутиш лист у руцi, вiдкладеш, вiзьмеш знову; ще розмовляв з вiдвiдувачами – та й годi!

Але варто було менi тiльки спуститися до нього i переступити порiг, як мене зустрiла привiтна усмiшка, щось вiн менi розповiдав дiлове (я нiчого не зрозумiв), потiм заходився прощатися зi мною – вiн iде у вiдпустку; незбагненно добра людина! (Щоправда, я промимрив щось незрозумiле щодо того, що у мене все готово i з завтрашнього дня я вже починаю диктувати.

) І ось я поспiшаю коротко доповiсти про це тобi, мiй добрий дух.