Процес. Америка

Ми вам радимо не забивати собi голову дурницями, а зосередитись, попереду ще великi випробування. Ви поставились до нас не так, як заслуговуе наша зичливiсть та прихильнiсть. Ви забули, що ми, принаймнi щодо вас, завжди можемо почуватися вiльними людьми, а це величезна перевага. А проте ми ладнi, якщо у вас е грошi, принести вам снiданок iз кав’ярнi навпроти.

Навiть не вiдповiвши на цю пропозицiю, К. iз хвилинку постояв. Можливо, вартовi, коли вiн вiдчинить дверi наступноi кiмнати або навiть дверi передпокою, не наважаться йому перешкодити, можливо, найпростiший розв’язок полягае в тому, щоб довести ситуацiю до крайностi.

А можливо, його таки схоплять i тодi, повалений ниць, вiн утратить усю перевагу, яку в певному розумiннi вiн i досi мае над ними. Отже, так i не позбувшись непевностi, К. надумав чекати природного розвитку подiй i знову пiшов до своеi кiмнати, навiть нiчого не сказавши вартовим, тi теж не озивалися до нього.

К. простерся на лiжку й дiстав з умивальника стигле червоне яблуко, яке приготував учора до снiданку.

А тепер тiльки й можна поснiдати, що цим яблуком, але такий снiданок, думав вiн, вiдкушуючи перший, якомога бiльший шматок, набагато кращий за харчi з брудноi нiчноi кав’ярнi, що iх мали принести йому з ласки вартових. К. почувався тепер добре й упевнено, вiн, щоправда, сьогоднi до полудня не прийде на роботу, але з огляду на бiльш-менш високу посаду, яку вiн займае в банку, йому таке легко вибачать. А чи справдi треба щось пояснювати на роботi? Либонь, треба. А якщо йому не йнятимуть вiри, – а в теперiшнiй ситуацii така недовiра буде цiлком зрозумiлою, – вiн зможе привести як свiдка фрау Грубах, а то й тих обох старих, що тепер, мабуть, переходять до вiкна навпроти його кiмнати. Лиш одне дивувало, ба просто спантеличувало К.: що собi думае та варта, дозволивши йому зайти до кiмнати й залишатися тут на самотi, де вiн мае не одну нагоду накласти на себе руки? А водночас вiн уже дивувався своiм думкам: якi в нього можуть бути причини вкорочувати собi вiку? Тiльки тому, що тi двое сидять за дверима i з’iли його снiданок? Накладати на себе руки буде таким безглуздям, що вiн, навiть якби мав те бажання, через оту безглуздiсть не змiг би собi нiчого заподiяти. Якби розумова обмеженiсть вартових не була така очевидна, можна було б припустити, нiби й вони, дотримуючись цiеi самоi думки, не вбачали жодноi небезпеки в тому, щоб залишити його на самотi. Якби хотiли, вони б могли тепер бачити, як К.