Процес. Америка

, садовлячи дiвчину собi на колiна, бо вона надто тiсно пригорнулася до нього.

– Як добре, – зiтхнула дiвчина i вмостилась зручнiше на колiнах, розправивши сукню й висмикнувши блузу. Потiм обома руками обняла К. за шию, вiдхилилась i довго дивилась йому у вiчi.

– А якщо я не зiзнаюсь, ви не зможете менi допомогти? – несмiливо запитав К. «Я собi здобуваю помiчниць, – мало не чудуючись, думав вiн. – Спершу панна Бюрстнер, потiм дружина судовця i нарештi ця мила служниця, що, здаеться, вiдчувае в менi якусь незбагненну потребу.

А як вона сидить на моiх колiнах, немов це ii едине законне мiсце!»

– Нi, – вiдповiла Ленi, повiльно хитаючи головою, – тодi я не зможу вам допомогти. Але ви моеi допомоги не хочете, ви нею не переймаетесь, ви впертi, i вас годi переконати. А у вас е кохана? – запитала вона через хвилину.

– Нема, – вiдповiв К.

– Невже?

– А й справдi, – мовив К. – Уявiть собi, я збрехав вам, у мене е навiть ii фотографiя.

Дiвчина попросила, i К. показав iй фотографiю Ельзи; служниця, скрутившись у нього на колiнах, роздивлялась зображення.

То був миттевий знiмок. Ельзу зняли, як вона закрутилась у танцi, бо в шинку вона не раз охоче танцювала. Складки сукнi розметались довкола, Ельза вперлась руками в тугi боки i, смiючись, випроставши шию, дивилась кудись убiк; кому призначався той усмiх, з фото годi було зрозумiти.

– Як вона туго шнуруеться, – зауважила Ленi, показуючи туди, де, на ii думку, корсет уiдався в тiло. – Вона менi не подобаеться, вона незграбна i груба.

Але, можливо, з вами вона приязна й мила, принаймнi фото наводить на таку думку. Такi ставнi, дужi дiвчата часто нiчого бiльше не вмiють, як бути лагiдними та приязними. Вона б пожертвувала собою задля вас?

– Нi, – вiдповiв К., – вона i не лагiдна, i не приязна i нiчим не пожертвуе задля мене. Але i я досi не вимагав вiд неi нi того, нi того. Ба, я навiть нiколи не придивлявся до фото так пильно, як ви.

– Отже, вона вам не дуже й дорога, – виснувала Ленi, – i, крiм того, ще й не ваша кохана.

– А я, проте, свого слова назад не забираю.

– Та навiть якщо тепер вона ваша кохана, – мовила Ленi, – ви не дуже побиватиметесь, утративши ii або взявши замiсть неi iншу дiвчину, наприклад мене.

– Звiсно, – засмiявся К., – про це неважко здогадатись, але вона мае велику перевагу перед вами: нiчогiсiнько не знае про мiй процес, а навiть якби й знала що-небудь, то не переймалася б тим. Вона б не намагалася схилити мене до поступливостi.