Процес. Америка

З одного боку, вони, власне, не мали права вимагати, щоб iх пустили, i через те навряд чи могли вдатись до законних дiй проти того судовика, тож мусили, як уже сказано, стерегтись, аби не розгнiвити всiх працiвникiв апарату. З другого боку, кожен день, проведений не в судi, вони вважали за втрачений, отже, для них було дуже важливо пройти до канцелярii. Нарештi всi погодились на тому, що iм треба втомити лiтню людину. Раз по раз вони посилали адвоката, що збiгав сходами нагору, а тодi, чинячи якнайзапеклiший, але пасивний опiр, давав скинути себе вниз, де його ловили колеги.

Така боротьба тривала десь годину, потiм лiтнiй добродiй, i так уже виснажений нiчною роботою, остаточно знесилився i знову пiшов до свого кабiнету. Адвокати внизу спершу не йняли вiри i послали одного на розвiдки, вiн мав подивитися, чи справдi немае нiкого за дверима. Зрештою всi зайшли, i навряд чи хто з них зважився нарiкати. Бо адвокати – таке iхне ставлення бодай почасти зрозумiла б i дитина – навiть гадки не мають хоч трохи вдосконалити роботу правосуддя i зберегти тi вдосконалення, натомiсть – i це вельми прикметно – майже кожен звинувачений, навiть простакуватий й неосвiчений, тiльки-но ставши об’ектом судового процесу, починае думати про вдосконалення i марнуе на такi думки час та силу, якi можна було б використати набагато краще. Бо едина правильна поведiнка в тiй ситуацii – змиритися з наявними обставинами. Навiть якби була змога змiнити на краще окремi елементи, – вiрити в таке просто безглуздо, – то в най-кращому разi можна було б досягти чогось тiльки для майбутнiх процесiв, завдавши собi при цьому непоправноi шкоди, бо пiдсудний став би об’ектом пильноi уваги з боку мстивих судовикiв. Нiзащо не слiд привертати до себе уваги! Треба поводитись тихо, навiть якщо це суперечить усякому глуздовi! Спробуйте зрозумiти, що цей великий механiзм правосуддя певною мiрою завжди перебувае в станi неперервноi змiни i що людина, самостiйно змiнивши щось у ньому, сама вибивае собi грунт з-пiд нiг i може навiть упасти, тим часом як великий механiзм, реагуючи на те невеличке порушення, десь в iншому мiсцi – адже все взаемопов’язане – дуже легко знаходить собi замiну й зостаеться без змiн, якщо не стане – а така ймовiрнiсть дуже висока – ще закритiшим, пильнiшим, могутнiшим i лихiшим. Тож лiпше не заважати адвокатам, а полишити iм усю роботу.