Вибране

Вибране

Василь Семенович Стус

Василь Стус – украiнський поет-шiстдесятник, майстер фiлософськоi, лiричноi а також сатиричноi поезii, полiтв’язень, Герой Украiни. Новатор та експериментатор в сучаснiй украiнськiй поезii. Численнi стилiстичнi прийоми верлiбрiв та рим увиразнюють поетику його вiршiв. Вiршi Стуса наповненi фiлософсько-експресiонiстичними образами шляху, долi, мотиви самотностi i боротьби, смертi i осмислення призначення людини. У багатьох поезiях також вiдображенi внутрiшнi переживання автора пiсля арешту та у табiрному iснуваннi.

Василь Стус

Вибране

Змiст:

· Зi збiрки «Зимовi дерева»

· Зi збiрки «Веселий цвинтар»

· Зi збiрки «Палiмпести»

· Зi збiрки «Круговерть»

Зимовi дерева

Перший роздiл

* * *

Курiють вигаслi багаття,

собаки виють до зiрок,

а в рiчцi мiсяць, мов латаття,

дорiс до повнi i розмок.

І в ртутнiй спецi фiолету

вiн невимовне довго чез,

лишившись тiльки для прикмети,

як цятка сяева небес.

Самотнiсть аркою провисла

над райськi кущi в пригри снiв.

Шукай по них щасливi числа,

так, як ранiше ти умiв:

той день, як вiд земноi твердi

найперше сонце вiдiйшло,

i той, що мiтить знаком смертi

ще нерозгадане число.

А ти iще посерединi,

ще посерединi твое.

Отож, радiй вечiрнiй днинi,

допоки в ребра серце б’е.

IX. 1967

* * *

Сиве небо обрiем пролилося.

Лиловiе Труханiв острiв.

І Днiпро у моiх очах,

катери i автомобiлi.

І не розхлюпати себе,

i не витримати,

за тамбережнi гони

серця не виплескати.

Гримить радiо. Надсадне трiщать сороки.

Натужно здiймаеться автобус угору.

А ти вiдкритий – для всiх чотирьох вiтрiв,

вiдкритий, як шлюз,

з котрого

не витiкае вода.

Жалами витягнулись трамваiв гальма.

Човен моторний, задерши нiс,

полишае чорну розбiглу тiнь.

Баржа – пiд жовто-зеленими вогнями,

за баржею – жовтувата вода.

Вижовкни, свiте мiй,

споловiй мою душу, раннiй,

хай запiзно омолодитись,

та зарано ще – старiти.

Вижовкни, свiте мiй,

вiд води i вiд берега вижовкни,

споловiлим пiском упади

на захмелену душу,

поки я, мов баржа, обважнений,

як шлюз з невитiклою водою,

поки пiзнi плавцi на водi -

застряглими спогадами у горлi.