Фауст

М е ф i с т о ф е л ь

Твоi чуття за цю часину

Зазнають бiльше втiх, мiй сину,

Нiж в цiлий рiк сiреньких днiв.

Ти вбачиш любосну картину,

Ти вчуеш духiв нiжний спiв, —

І це не буде лиш маною:

Вiдчуеш ти амброзiй пах

І смак нектару на устах,

Торкнешся щастя ти рукою.

А збори скорi будуть в нас:

Весь гурт наш тут; почнiмо враз!

Д у х и

Щезнiть, зникайте,

Темнi склепiння!

Дивно привiтне,

Нiжно-блакитне

Небо, сiяй!

Геть розпливайтесь,

Чорнii тучi,

Ви ж розгоряйтесь,

Зорi блискучi,

Сонце, заграй!

Дiти небеснi —

Духи чудеснi,

Ласку несучи,

Тут пролiтають,

Трепет жагучий

Скрiзь викликають;

Звиннi iх тiнi

В барв мерехтiннi

Землю вкривають

Там, де в альтанах

Пари коханих

В пристраснiм млiннi

Душi зливають.

Зелено пишнi

Лози буяють,

Грона розкiшнi

Тяжко звисають,

І винотоки

Виннi потоки,

Пiннi й шумливi,

З них вигнiтають.

В радiснiй зливi

З гiр, маем критих,

По самоцвiтах

Струмнi тi ллються,

Поки зiйдуться

В рiки глибокi,

Плеса широкi.

Любить там птиця

Солодко впиться

Й далi помчати

Десь над чудовий

Острiв казковий

Сонце стрiчати.

Чуеш, у лузi

Спiв там лунае?

Бачиш, у крузi

Танець буяе?

Всюди тут воля,

Всiм тут роздолля:

Тi поп'ялися

По верховинi,

Тi розплилися

В озера синi,

Інший ширяе

В небо безкрае,

В далi прозорi,

Звiдки ллють зорi

Щастя жагу.

М е ф i с т о ф е л ь

Заснув! Гаразд, моi хлоп'ята чулi!

Чудово ви спiвали люлi-люлi;

За цей концерт я не лишусь в боргу.

Вiн думав, що менi звiдсiль уже не вийти!

Ще бiльш його маною оповийте,

Ще глибш його занурте в море мар!

Менi ж тепер пацюк на визвiл прийде,

Розбить накреслений цей чар.

От i пацюк вродивсь одразу —

Шмигнув до нiг i жде наказу.

Володар всiх щурiв, мишей,

Жаб, мух, комах, блощиць, вошей[27 - Володар всiх щурiв, мишей, / Жаб, мух, комах, блощиць, вошей… – Уявлення про чорта як про повелителя всiлякоi дрiбноi тваринноi нечистi властиве для всiеi християнськоi демонологii.