Рілла з Інглсайду

А ще хотiв знати, чи «І & К», про якого говорив його тато, то був Істинний Король[14 - І & K – абревiатура, яка з нiмецькоi (K & K kaiserlich und k?niglich) розшифровуеться «iмператорський та королiвський» та використовувалася при згадках державних установ Австро-Угорщини до 1918 року, коли Австро- Угорська iмперiя розпалася (прим. пер.)]. Найдорожче дитинча. Я просто люблю його… хоча й не надто звертаю увагу на дiтей. Не дуже люблю дiтей… хоча, коли я так кажу, люди витрiщаються на мене, нiби я сказала щось приголомшливе.

Ну, але так воно i е, я просто чесна. Я дивитимуся на гарне чисте дитинча в чиiхось руках, але я нiзащо його не торкнуся, не вiдчуватиму жодноi iскри зацiкавлення. Гертруда Олiвер каже, що вiдчувае те саме. (А вона найчеснiша з усiх, кого я знаю. Вона нiколи нiчого не вдае). Каже, що iй подобаються дiти, якi вже виросли й вмiють говорити, а доти iй з ними нудно… все ж непогано. Мама, Нан i Дi обожнюють немовлят, вони думають, що я поводжуся якось неприродно. А я не вважаю, нiби я якась не така.

Я не бачила Кеннета ще з вечiрки. Якось ввечерi вiн прийшов сюди, коли повернувся Джем, але я тодi пiшла. Не думаю, що вiн про мене згадував… принаймнi нiхто менi про це не сказав, i я вирiшила не питати… але байдуже. Тепер це не мае жодного значення. Єдине, що тепер мае значення – так це те, що Джем iде добровольцем на дiйсну вiйськову службу, а через кiлька днiв вирушить до Валкартье[15 - Мунiципалiтет у Канадi, де з часiв Першоi свiтовоi вiйни розташувалася вiйськова база (прим.

пер.).]. Мiй дорослий, неймовiрний брат Джем. Ох, я так ним пишаюся!

Думаю, Кеннет також записався б у добровольцi, якби не щиколотка. Цiлком передбачувано. Вiн у мами – единий син, як би жахливо вона почувалася, якби вiн пiшов. Єдиний син навiть думати про вiйськову службу не повинен!»

Волтер саме гуляв долиною, де сидiла Рiлла, схиливши голову й схрестивши руки. Коли вiн побачив Рiллу, рiзко повернувся, аби пiти геть, а тодi так само рiзко повернувся назад i пiшов до неi.

– Рiлло-ма-Рiлло, про що ти думаеш?

– Все так змiнилося, Волтере, – тужливо мовила Рiлла. – Навiть ти… ти змiнився. Тиждень тому всi ми були такi щасливi… i… i… тепер я просто не можу прийти до тями. Я розгубилася.

Волтер сiв на камiнь бiля Рiлли й взяв ii маленьку милу ручку.

– Боюся, нашому старому свiтовi настав кiнець, Рiлло. З цим потрiбно змиритися.

– Як важко думати про Джема, – виправдовувалася Рiлла.