Веселкова Долина

Це буде перше лiто, коли наш дорогий старенький Будинок Мрii пустуватиме вiдтодi, як ми звiдти переiхали.

– Гадаю, Оуен Форд мiг знайти достатньо матерiалу для своiх книжок у Канадi й не тягти свою дружину й нi в чому не винних дiтей у таку поганську краiну, як Японiя, – пробуркотiла панна Корнелiя. – Найкращим романом, який вiн написав, е «Книга життя!», i матерiал для цiеi книжки вiн знайшов прямо тут, у Чотирьох Вiтрах.

– Ви ж знаете, бiльшiсть матерiалу йому надав Капiтан Джим. А вiн збирав його по всьому свiту.

Але книжки Оуена здаються менi чудовими.

– О, так, вони досить непоганi. Я збираюся читати все, що вiн напише, хоч завжди вважала, Енн, любонько, що читання романiв – то грiх i даремна трата часу. Та тепер я мушу написати йому й висловити усе, що я думаю про цю iсторiю з поiздкою в Японiю, повiрте МЕНІ. Вiн що, хоче, щоб Кеннета й Персiс навернули в язичництво?

З такою риторичною головоломкою панна Корнелiя пiшла геть. Сьюзан пiшла вкладати Рiллу, а Енн сидiла на схiдцях на верандi пiд раннiми зорями, невиправно витворюючи в думках новi мрii й уже всоте радiсно виявляючи, яким розкiшним може бути мiсячне сяйво в Гаванi Чотирьох Вiтрiв.

III. Інглсайдськi дiти

Удень дiти Блайтiв полюбляли гратись у багатiй м’якiй зеленi й затiнку великого кленового гаю помiж домом i ставком Глен Сент Мерi. Але для вечiрнiх розваг не iснувало мiсця кращого, анiж маленька долина за кленовим гаем. Для дiтей то було наче казкове й романтичне царство.

Якось, виглядаючи з вiкна на горищi Інглсайду крiзь туман i мряку пiсля лiтньоi грози, вони побачили цю мiсцину, а над нею, наче арка, виднiлася на небi прекрасна веселка, яка одним кiнцем нiби тонула якраз у тому мiсцi, де ставок вливався в долину.

– Назвiмо це мiсце Веселковою Долиною, – захоплено мовив Волтер, i вiдтодi так воно й звалося.

За межами Веселковоi Долини вiтер мiг бути хвацький i галасливий, та тут вiн завжди вiяв лагiдно. Тут i там понад смерековим корiнням, захованим пiд подушками моху, долиною бiгли маленькi, звивистi, нiби казковi, стежинки.

Дикi вишнi, якi в перiод цвiтiння вкриються iмлисто-бiлим квiтом, були розкиданi по всiй долинi уперемiш iз темними смереками. Із селища через долину протiкав маленький струмок iз брунатними водами. Сiльськi будинки розташовувалися вiддалiк, i лише у верхньому кiнцi долини височiла невеличка перекошена покинута хатинка, яку називали «старим домом Бейлi».