Веселкова Долина

ХТО взагалi така ця дитина, що живе тепер у пасторському домi й звiдки вона взялася?

– Наскiльки я зрозумiла, це маленька дiвчинка, що мешкае по той бiк затоки, i приiхала в гостi до родини пастора, – вiдповiла Енн, котра розгледiла й комiчний бiк у тiй iсторii з рибиною й потай подумала, що Рiлла поводилася досить пихато, тож урок такий цiлком заслужила.

– Я знаю всi сiм’i, що мешкають по той бiк затоки й ходять до нашоi церкви, i це чортеня не належить до жодноi з них, – вiдказала на те панна Корнелiя.

– Вона ходить практично в самому лахмiттi, а коли йде до церкви, то надягае старе вбрання Фейт Мередiт. Тут щось нечисто, i я дiзнаюся, у чому справа, оскiльки до того, здаеться, бiльше нiкому немае дiла. Гадаю, це саме вона намовила iх на ту витiвку в кущах бiля будинку Воррена Мiда. Ви ж чули про те, як вони ледь не до смертi налякали його матiр?

– Не чула. Гiлберта викликали до неi, але я не знаю, у чому там була справа.

– Ну, знаете, у неi слабке серце. І ось одного дня минулого тижня вона сидiла собi сама на верандi, як раптом почула жахливi крики, що долинали з кущiв. Крики тi були направду страшнi, Енн, любонько, – «Вбивають!» i «Допоможiть!». От ii серце й не витримало. Воррен теж почув тi крики зi стодоли, тож побiг навпростець до тих кущiв, щоб подивитись, у чому справа, а знайшов там пасторських дiтей, котрi сидiли собi на поваленому деревi й надривно викрикували «Вбивають!» Вони сказали йому, що то було лише задля розваги й що вони не думали, що iх хтось почуе, – вони просто розiгрували iндiанську засiдку.

Воррен пiшов назад до будинку й виявив там свою бiдолашну матiр, яка лежала непритомна на верандi.

Сьюзан, котра саме повернулася, зневажливо фиркнула.

– Гадаю, панi Елiот, вона була зовсiм не непритомна, це вже напевне. Я вже сорок рокiв слухаю про те, яке в Амелii Воррен слабке серце. Воно в неi заслабло, ще коли iй було двадцять.

Та насправдi вона просто любить здiймати метушню й викликати лiкаря, тож iй будь-який привiд згодиться.

– Здаеться, Гiлберт тодi вирiшив, що той серцевий напад не був дуже серйозним, – сказала Енн.

– Можливо, – мовила панна Корнелiя. – Та цей випадок спровокував стiльки чуток, а Мiди ще й методисти, i це ще гiрше. Що буде з цими дiтьми? Інодi я спати ночами не можу – все думаю про них, Енн, любонько.