Енн з Лопотливих Тополь

– Будинок не може сам себе прибирати, – смутно вiдповiдае вона, коли котрась з удiв протестуе.

Я впевнена: вона б не панькалася з книжкою чи колодою карт, якби вони iй попали до рук. Вони наганяють жах на ii праведну душу. За словами Ребекка Дью, карти – вигадка диявола, а романи – ще страшнiше. Єдине, що Ребекка взагалi читае, окрiм своеi Бiблii, – свiтську хронiку з ‘‘Монреаль Гардiан’’. Зазвичай вона зосереджено вивчае будинки, умеблювання й заняття багатiiв.

– Тiльки уявiть собi, панно Ширлi, як ви мокнете в золотiй ваннi, – замрiяно сказала вона.

Проте Ребекка Дью – справдi сонечко. Вона десь роздобула зручне старе м’яке крiсло з пiдголiвником iз бляклоi парчi, куди якраз вмiщаеться моя кучерява кучма. І сказала, що воно буде для мене. І вона не дасть Порошинцi спати на ньому, а то ще чого доброго його шерсть потрапить менi на одяг, який я вбираю до школи, i Прингли матимуть ще одну причину для балачок.

Усю трiйцю неабияк цiкавить моя каблучка з перлинами… i що вона означае.

Тiтка Кейт показала менi свiй заручальний перстень з бiрюзою (вона не ii вдягае, бо та стала затiсна). Але бiдолашна тiтка Чаттi зi сльозами на очах призналася менi, що так i не дiстала на заручини перстеня… ii чоловiк уважав, що то – «викидати грошi на вiтер». Вона тодi саме була в моiй кiмнатi, де вмивалася маслянкою. Вона щовечора проводить цю процедуру, щоб колiр обличчя залишався свiжим. І вона змусила мене поклястися, що я не проговорюся, бо не хоче, аби про це почула тiтка Кейт.

– Їй би здалося, що займатися таким у моему вiцi – безглузде марнославство. І я впевнена: Ребекка Дью думае: жоднiй поряднiй християнцi не слiд намагатися виглядати гарно. Колись, як Кейт уже спала, я нишком вислизала на кухню, проте я завжди боялася, що туди спуститься Ребекка Дью. Вона нашорошуе вуха, наче кiт, навiть увi снi. Якби менi можна було щовечора нищечком заглядати сюди… ой, дякую вам, сонечко.

Я дещо дiзналася про наших сусiдiв iз Хвойного Маетку. Панi Кемпбелл (а вона з Принглiв!) – вiсiмдесят. Я з нею не зустрiчалася, проте з того, що про неi довiдалася, можна зробити висновок, що вона – сильно похмура стара ледi. Вона тримае покоiвку, Марту Монкмен, майже таку ж древню й сердиту, як вона сама, про яку всi кажуть ‘‘Прислуга панi Кемпбелл’’. А ще вона мае правнучку, крихiтку Елiзабет Грейсон, що зараз живе з нею.